Гостинна Республіка живе. Влада спілкується сама з собою

Те, що весь Київ разом з Гостинним Двором на додачу хочуть продати – вже нікого не дивує. Смішно лише те, як саме це намагаються загорнути в обгортку "покращення життя".

Чиновники не розуміють, що повторення мантри "реконструкція є покращення" на життя Гостинної Республіки в Гостинному Дворі жодним чином не впливає, скільки б разів вони це собі не повторювали. Тому, що рішення щодо майбутнього Гостинного Двору громада ВЖЕ прийняла.

Будівлю треба реставрувати і залишити мистецько-громадське освітнє функціональне призначення, охоронний статус – повернути.

І проблема чиновників – їх проблема часу і глухоти. Колись доведеться дослухатись. Якщо закони діють не на користь громади, треба змінювати закони. Якщо рішення приймають всупереч інтересам громади – треба звільняти з посад тих, хто приймає такі рішення. А тих архітекторів, хто має відношення до варварських проектів – відправляти жити кудись за межі Києва.

8 серпня зранку до Гостинного Двору раптом приїхали декілька телеканалів одразу. Приголомшених такою увагою активістів почали розпитувати: "А вас запрошували сьогодні до Мінрегіонбуду на зустріч? А вони казали, що запрошували, а ви не прийшли. А ви проплачені? Ну, там просто говорили, що ви ніби то, проплачені..."

Не маючи жодного уявлення, про що йдеться, активісти з Гостинного намагались через тих, хто зміг бути біля комп’ютерів, з'ясувати – що ж відбулось в Мінрегіонбуді? На сайті Мінрегіонбуду знайшли коротеньку інформацію про те, що о 10.00 відбудеться засідання за участю головного архітектора міста Сергія Целовальника, а заслухає його доповідь заступник міністра Ісаєнко.

Я б залюбки процитувала, але нажаль, вже о 17.00 вечора того ж дня посилання з сайту зникло. Залишилось лише декілька слів при посиланні:

У Мінрегіоні заслухають головного архітектора столиці.

Але журналісти, що були на заході, принесли таку от штуку. Хто її писав – не знаю, фантазерів вистачає, але суть в цього наступна: влада чітко демонструє, хто їй друг, хто ворог, разом із забудовником і надалі буде гнути свою лінію щодо реконструкції, і плювати хоче на киян. Але чомусь свої власні (владні) рішення вони називають "Меморандумом", в якому прописані зобов'язання(!) громадських організацій щодо подальшого процесу реконструкції.

Невідомо, з якого недосипу, але громада, у їх уявленні, повинна контролювати реконструкцію і припинити акції протесту. За це вони нам зроблять реконструкцію. І підписатись під цим на цьому папері! В рамках програми покращення... Завдяки колегам, до нас потрапив цей фантастичний витвір, що мав би називатись "меморандумом про покращення", слово "покращення" повторюється в тексті дуже часто.

В організації монологу з громадою нічого не змінюється. Є реальність, і є кабінетна реальність. Як це і було раніше, влада організовує закулісні переговори та приймає рішення, одночасно вдаючи, що веде розмову не з собою, а з якоюсь громадськістю, легко поливає брудом громадськість за її відсутності, і відмовляється подивитись їй у вічі.

Журналісти кажуть, що ці папірці підписали всі троє (Целовальник, Ярич, Марков), окрім громадських організацій. Коли їх запитали, а чому ж відсутній підпис громадських організацій, чиновники збрехали, що ніби то кликали – а "вони не прийшли". У результаті, чиновники підписались під дружбою між собою: замовником, чиновником, архітектором з метою вкрасти Гостинний Двір.

Саме вкрасти! 8 серпня в новинах багато де можна було почути про приватизацію Гостинного.

У кабінетах весь час купка людей приймає якісь рішення, визначає, що їм краще і як так представити киянам розкрадання Києва, щоб подібні схеми великих крадіжок не різали око. Не здивуюсь, якщо вони такі собі знайдуть "професійні громадські організації", які щось їм підпишуть.

Але жоден адекватний громадянин не підпишеться під своїм вироком. Немає а ні краплі довіри до намірів про покращення тих, хто спочатку тишком-нишком знімає охоронні статуси, потім стонадцятим пунктом в законі про іпотеку(!) дозволяє приватизувати Гостинний Двір, проводить таємні схеми приватизації, і вдає, ніби то покращує життя та веде діалоги з громадськістю. Це вже нікого не дивує.

Що відбувається? Гостинний Двір – центр архітектурного ансамблю Подолу. Фактично, ця будівля архітектурно робить весь Поділ. Ця будівля – одна з головних у Києві. Замість того, щоб привести її в належний стан, її хочуть перетворити у супермаркет та бутікову галерею.

Чому цього неможна робити? Результат запропонованої реконструкції (торгівельно-офісний центр) не вписується жодним чином в архітектурний комплекс Подолу, його історичне середовище. Андріївський Узвіз, Могилянська академія – торгівельний бутіковий центр не можу бути в центрі такого середовища.

Тут відбувається культурне, освітнє, громадське життя. У місті не вистачає місця для бібліотек, наукових інституцій, театрів, музеїв, галерей. То навіщо в Гостинному Дворі ще один торгівельний центр? Будівля не вимагає реконструкції – вона потребує ремонту (реставрації). Збереження. Окрім цього, вона є унікальним прикладом реставраційних робіт, про що неодноразово вказали експерти.

Хто стоїть за великою крадіжкою? "Говорять, що за цим стоїть такий собі Кравець, голова ДУСі (державного управління справами - ред.). Він при владі зараз. Це одна з тих людей, які керують тіньовою приватизацією Гостинного двору. Думаю, він діє як такий приватизатор, тобто зараз він робить цю транзакцію приватизації, потім продає цей актив, який він, по суті, украв у держави, бо угода непрозора, а потім уже серйозний інвестор, який має гроші, щоб зробити там супермаркет, бутіки і т.д. " (Ігор Луценко)

А Гостинна Республіка, незважаючи на все це, не припиняє ні на хвилину свого життя. Незрозуміло, чому на цих паперах вони хочуть отримати підпис під припиненням протестів, адже протестом Гостинна Республіка не є, вона є творчим процесом.

Культурний опір – так. А називається це – мистецько-громадський освітній некомерційний центр. Справжній осередок творчої інтелігенції. Саме завдяки активній участі киян у процесі (а це відбувається щоденно) і живе Гостинна Республіка.

Більш ніж за 2 місяці в Гостинній Республіці відбулось декілька сотень заходів, за участю відомих особистостей, митців, перелічити їх всіх не вистачить жодної колонки – можна хіба подивитись у розкладі тут.

"А що ви будете робити далі?" - запитував вчора кожен другий. Краще, процитую Ігоря Луценка ("Збережи старий Київ"):

"Ми розраховуємо на те, що в певний момент люди, котрі захочуть інвестувати в цей супермаркет, зрозуміють, що це їм буде невигідно. Тому що вони отримають дуже сильний спротив киян, отримають масові акції протесту. Як було з Андріївським узвозом – абсолютно стихійно зібрались тисячі людей без будь-якої агітації, за великим рахунком.

Те ж саме буде з Гостинним двором. Тому наступний "ахметов" хай подумає, що за головний біль отримав його попередник. Знаємо, що на Андріївському узвозі Ахметов змушений виступати величезним спонсором, замість того, щоб отримувати прибуток, він має вкласти гроші, щоб відмити свою репутацію".

На які кошти ми існуємо? На ті, які вкидають у пластикову скриню на вході Гостинного Двору небайдужі кияни. На ці кошти ми купували електрику, необхідні речі побуту для Республіки, ними ми сплачуємо за вивіз сміття та роботу асенізатора в самому прямому сенсі. Дякуємо вам, друзі.

8 серпня також, з'явився важливий документ – офіційна позиція ІКОМОС щодо Гостинного Двору. Це, власне, і є професійна громадськість – експерти-науковці.

Проти реконструкції, проти позбавлення Гостинного дому охоронного статусу і ЗА збереження Гостинного Двору – все наукове середовище.

Це і спеціалісти з величезним досвідом роботи в пам'яткоохоронній, архітектурній, історичній, реставраційній галузі - Українське товариство охорони пам'ятників історії та культури (УТОПІК), Інститут реставрації, Національна спілка архітекторів (і її президент, Володимир Гусаков, особисто, що заслуговує окремої поваги), ІКОМОС, і декілька тисяч киян, що кожного дня залишають свої підписи у Гостинному Дворі.

Кияни, звісно, не експерти такого рівня, як Петро Толочко, але мають повне право брати участь у вирішенні функціонального призначення територій та об'єктів свого міста. Група чиновників робить вигляд, ніби не помічає, чого хоче громада, і вважає, що ніякої громади для них не існує (але самі вони використовують при цьому термін "професійна громадськість"! хто це?!).

Так само, для Гостинної Республіки не існує рішень чиновників.

Але якщо вони не помічають громаду, вони не можуть не помічати звернень експертної спільноти. А якщо вони не розуміють, про що йде мова – хто дав їм право вирішувати, чому в Києві бути, а чому – ні?

Марія Лебедєва, для УП