Печерська земля не для простих українців?

Версія для друку     Додати коментар

17.07.2012  12:59 __ Олександр Солонько, для УП

Сьогодні в Україні гостро стоїть проблема бездіяльності та немічності правоохоронних органів – коли мова йде про охорону прав, свобод та інтересів простих громадян, на противагу представникам владного апарату та наближеним до них осіб. Будь-хто, хто навіть випадково заважатиме задоволенню їх найпримітивніших потреб, навіть чисто побутових – ризикує бути підданим тиску та загрозі з боку цих людей.

Одним із найпоширеніших прикладів такої поведінки є намагання вижити простих українців з їхніх законних помешкань, коли земля під цими помешканнями, у силу різноманітних причин, стає "золотою".

Нещодавно таке нещастя спіткало просту київську вчительку. Приклад показовий. Тому ми вважаємо за потрібне його детально висвітлити.

Отже, Москаленко Ніна Іванівна все своє життя мешкає за адресою: Київ, провулок Землянський, 14, у будинку, де з 50-их років жили її батьки. Даний будинок один із небагатьох, що були зведені на цій території півстоліття назад. Зараз вони повністю оточені дорогими палацами депутатів, чиновників, бізнесменів і подібних "добродіїв".

Розташування, і справді, дуже непогане. Виходячи з подвір'я, буквально впираєшся в огорожу Національного ботсаду імені Гришка, а з вікон будинку із протилежного боку прекрасно видно Дніпро та куполи Києво-Печерської Лаври. Важко не погодитись: місце для проживання чудове.

Ось фото, зроблене з 10 метрів нижче рівня, де розташований вищезгаданий будинок – прекрасно видно відомий монумент. І це, мабуть, найскромніший ракурс для даної місцевості

Проте, у права власності Ніни Москаленко на даний будинок є певні особливості.

Наводимо цитату з її звернення народному депутату:

"Мені та моїй матері належить на праві власності 2/3 частини житлового будинку, що знаходиться на земельній ділянці на території Печерського району міста Києва та межує із земельними ділянками Національного ботсаду. Тобто, вищевказаний будинок знаходиться в екологічно чистій та привабливій для забудови території".

Як розповіла сама Ніна Москаленко, 1/3 частина її будинку, яка їй не належить, залишалася бездоглядною протягом 16 років, розсипалась, тріскалася й тягла за собою весь будинок.

Вона намагалася встановити ім'я власника цієї частини будинку. Проте довгі роки не мала можливості зустрітися з ним та не змогла приватизувати свою частку землі через його відсутність і перебування за межами України – адже на це потрібна була його згода. Усі ці роки платила земельний податок, на відміну від сусіда, до того ж змушена була платити й за нього, за його частку.

Урешті-решт виявилося, що ця 1/3 частка будинку неодноразово перепродавалась без її відома та згоди.

Будинок є об'єктом спільної часткової власності.

Відповідно до частин 1, 2 362-ї статті Цивільного кодексу, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на купівлю відповідної частки, продавець повинен письмово повідомити інших співвласників про намір та умови продажу, і лише в разі відмови інших співвласників він може продати свою частку.

Тобто вже тут почалося порушення прав Москаленко та її матері, які є співвласниками будинку, і мали переважне право на купівлю іншої третини даної будівлі.

Відповідно до 4-ї частини цієї ж статті, у разі порушення права переважної купівлі, співвласник може подати позов із вимогою перевести на нього права та обов'язки покупця. Однак Москаленко та її мати позбавлені навіть теоретичної можливості зробити це. Адже досі невідоме справжні ім'я та адреса нового співвласника.

Із листа-звернення Ніни Москаленко до нардепа:

"Починаючи із квітня 2012 року, від власника іншої 1/3 частини житлового будинку, особу якого я не знаю та не можу встановити (надалі – невідома особа), почали надходити вимоги продати йому власну частину житлового будинку та частину житлового будинку моєї матері.

З такою вимогою я та моя мати не погодились. Незважаючи на те що в продажу частини будинку було відмовлено, невідома особа продовжувала вимагати продати частину житлового будинку з погрозами застосування насильства".

25 квітня 2012 року вона, побоюючись втілення погроз, звернулася до Печерського відділення міліції з відповідною заявою. Проте, 3 травня 2012 року там прийняли постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Але Ніна Іванівна не наполягала на порушенні кримінальної справи! Вона просто просила захисту від посягань невідомої їй людини, яка нібито є власником 1/3 будинку, у якому проживає вона, її неповнолітній син, та старенька матір.

Виявилося, що новий власник уже встиг придбати ділянку по сусідству, де збирається будуватися, і розраховує розширити доступну йому площу під забудову саме за рахунок багатостраждальної ділянки "1/3". Проте, ці плани не враховують той факт, що власність – спільна сумісна. І що у дворі є спільний прохід та господарська будівля, зведена силами Москаленко, і яка належить їй.

Тепер, для омріяного "розширення" новоявленому "сусіду" потрібно знести господарську будівлю Ніни Іванівни та закрити спільний прохід. Очевидно, що багаторічні мешканці будинку цілком законно відмовилися погоджуватися з такими діями "сусіда".

Ось, власне, частка пустирю, яка прилягає до ділянки Москаленко та була придбана новим власником під будівництво чергового котеджу

Пряма мова Ніни Москаленко:

"Для мене виникла складна й загрозлива ситуація. До мене додому з'являються невідомі люди, коли я прошу їх представитися чи показати документи, вони відмовляються. Кожен із них заявляє, що він є власником даної частини будинку. Представлялись по-різному, то Борис Миколайович, то Станіслав Федорович".

9 травня 2012 року з'явилися представники інституту земельних відносин із документом від 8 травня 2012 року, відповідно до якого такий собі Поліщук Роман Миколайович звертається із проханням про виконання топографо-геодезичної зйомки території земельної ділянки за вказаною адресою для подальшого розподілу між співвласниками.

У документі було вказано мобільний телефон Поліщука, але як виявилось, він був указаний неправильно. Також у документі були наявні дві адреси проживання даної особи.

Заміри проводив Скрипка Ігор Віталійович, інженер ІІ категорії КП "Київський інститут земельних відносин".

Документи, пред'явлені представниками КП "Київський інститут земельних відносин"

Знущання "покупця" над Ніною Іванівною тільки починалися.

Незабаром в "1/3" були заселені цигани. Вони поводять себе зухвало, порушують спокій. 22 травня було викликано міліцію. Працівники правоохоронних органів затримали до 20 чоловік, які порушували всі норми спільного проживання, створювали шум, голосно вмикали музику вночі. Не маючи власного туалету, задовольняють потреби де завгодно, у тому числі біля спільного проходу, яким доводиться користуватися родині Ніни Москаленко. У результаті на подвір'ї стоїть страшний сморід.

Із листа-звернення Москаленко:

"Незважаючи на нашу відмову та звернення до правоохоронних органів, невідома особа продовжила наполягати на продажу нашої частки будинку, використовуючи погрози завдати шкоди мені та моєму синові, обмежити наші права та свободи, унеможливити проживання в житловому будинку, або зробити таке проживання нестерпним.

Для підтвердження правдивості погроз невідомою особою було поселено в житловий будинок групу людей, які ведуть антисоціальний спосіб життя, що проявляється в постійному вживанні алкогольних напоїв, нищенні мого майна, створенні шуму після півночі.

1 червня 2012 року мною було отримано телефонний дзвінок від особи, яка представилась як довірена особа власника 1/3 частини житлового будинку. Вищевказана особа повідомила, що спілкування зі мною щодо продажу житлового будинку з даного моменту будуть проходити в грубій формі, не виключаючи застосування фізичного насильства над мною, матір'ю та моєю дитиною.

Зважаючи на реальність погроз від невідомої особи, або її довірених осіб, я неодноразово зверталася до Печерського РУ ГУ МВС України в Києві.

Проте, на мої звернення вищевказаний правоохоронний орган жодним чином не реагує".

На жаль, погрози "сусіда" не є голослівними.

До Ніни Іванівни постійно приходять і дзвонять люди, які примушують її продати свою та материну ділянку землі та частку будинку. На категоричну відмову законної власниці ніхто не звертає уваги. Дійшло навіть до того, що "ходоки" вийшли на начальника військового училища імені Богуна, де вона багато років працює вчителькою, і той викликав її до себе, "умовляючи" продати свою частку.

Деякі "будиночки" неподалік помешкання Москаленко

Звісно, головною проблемою лишається те, що ніяк не можна дізнатися, хто насправді є та людина, яка це все затіяла. Єдиним незаперечним фактом є те, що людина ця при грошах, якщо має можливість купувати землю та будуватися на такому місці з відповідним розмахом.

Удалося лише дізнатися, що, за словами одного з "посланців" даної особи, це "страшна людина, неодноразовий гість Лук'янівки, звідки не раз спокійно виходив завдяки грошам та зв'язкам". Безумовно, повірити в таке не так уже й важко.

Але важко уявити себе на місці беззахисної жінки, якій офіційна влада нібито не може допомогти. Правоохоронці не те, що не можуть, але й не хочуть ніяким чином втручатися в ситуацію, навіть у межах своїх повноважень та відповідно до своїх обов'язків.

І це попри те, що відповідно до першої частини 2-ї статті закону "Про міліцію" основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; захист власності від злочинних посягань.

Дані права порушуються, у тому числі, на тлі повної бездіяльності правоохоронців та байдужості дільничного міліціонера, до якого Ніна Іванівна також неодноразово зверталася.

Відповідно до частини 3 97-ї статті КПК одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його. Дана норма дотримана не була.

Боляче було спостерігати за слізьми слабкої жінки, матері, яку нелюди доводять до божевілля постійними погрозами та візитами без запрошення. Коли кілька потужних чоловіків обступають по колу, рекомендуючи заховати мобільний телефон, який "їй не допоможе", у неї мимоволі з'являються не найпозитивніші думки.

Вона тримається. Але це дається їй усе важче. Час іде, і боротися з бандитам усе складніше.

Коли Ніна Іванівна понесла свій лист-звернення народному депутату, їй прямо сказали, що якщо цей "покупець" безпосередньо представляє або має зв'язки й користується прикриттям регіоналів, то навряд чи є можливість їй допомогти.

Поки готувався даний матеріал – почався, можливо, вирішальний етап тиску для того, щоб зламати жінку.

Кілька невідомих чоловіків на кількох автомобілях прибули до місця проживання Ніни Москаленко й почали демонтувати огорожу навколо будинку, установлюючи якісь незрозумілі межі. Коли жінка спробувала вигнати їх, її побили. Били так, щоб не було видно та не можна було зняти побої – зі знанням справи. Жінка зробила фото єдиних слідів тієї "боротьби", які можна побачити.

Ось власне сліди фізичного впливу

Схоже, новий невідомий власник вирішив вижити цю сміливу жінку з неповнолітнім сином з їх законного помешкання будь-якими методами.

Одні з багатьох невідомих на території садиби

Єдине чого просить, про що вже молить бідна жінка – це те, щоб її та її сина залишили в спокої.

Вона не хоче поступатися місцем, де виросла, де росте її син. Вона безсила в боротьбі з бандитами та їх грошима.

Єдина її надія – це розголос. Можливо хоч це спинить рейдерські дії відносно її власності. Принаймні на цей випадок уже звернули увагу журналісти одного центрального телеканалу.

Але це лише початок. Для того щоб зупинити цих нелюдів, потрібен не один такий сюжет чи стаття.

Проте, можливо, якщо звичайній українській учительці вдасться втриматися на Печерську, то й у решти нашого знедоленого народу з'явиться надія побороти цю владу грошей та криміналу.

Олександр Солонько, Аналітична служба ВО "Свобода", спеціально для УП