Гроші на вітер. Або куди вставляти картку киянина

Широко розрекламована ще Леонідом Черновецьким та радісно підхоплена Олександром Поповим соціальна картка киянина, начебто, входить у побут столичних мешканців. Щоправда, як то кажуть, зі скрипом.

Заступник голови КМДА Руслан Крамаренко повідомив, що у першій черзі 4,5 тисяч киян отримають такі картки. За їхньою допомогою нібито можна буде проводити банківські операції, безкоштовно їздити у громадському транспорті, вести облік пільг.

Як бачимо, у порівнянні з 2010 роком, коли картку представляв інший заступник голови КМДА – Анатолій Голубченко, її спектр діяльності звузився.

Адже тоді, за словами Голубченка, картка мала виконувати функції не тільки проїзного і посвідчення, а також своєрідного акумулятора усіх пільг, інформації медичного й іншого характеру, платіжного засобу, рахунку для перерахування пенсій та адресної матеріальної допомоги, дисконтної картки для оплати товарів у магазинах та супермаркетах тощо.

Але з грандіозного проекту вийшов пшик.

Наприклад, міська влада збиралась за допомогою картки киянина обмежити пільговий проїзд у міському транспорті. Вони планували встановити турнікети у рухомому складі і щомісяця на кожну картку перераховувати 120 гривень. Тобто, турнікет мав би зчитувати з цієї картки вартість проїзду (1,5 гривні), а власник такого "надсучасного дива" міг проїхатись аж 80 разів у наземному транспорті або ж 60 разів у метро.

Але монетизації пільг не сталося. Турнікети у наземному транспорті, як і кондиціонери, проект довгограючий. Їхнього встановлення чекати ще явно не один рік.

А якщо картка видається інваліду-візочнику, яким чином він мав би долати той славнозвісний турнікет у трамваї? Що ж стосується маршруток – тут взагалі без коментарів.

На дисконтну картку також витягти не вдалося. Мабуть, відповідні угоди з магазинами та супермаркетами в КМДА не уклали. Поки що знижку, і так гарантовану для пільговиків, власники картки можуть отримати аж у 60 аптеках мережі КП "Фармація".

Облік пільг наразі теж лишається за кадром, адже вставити цю картку немає куди. Договору з банками не існує. Тобто, у будь-якому магазині це "диво техніки" як платіжна картка слугувати не може – терміналів просто немає. Єдиної системи не створено. Куди пенсіонер всуне цю картку, пане Попов?

А про те, що така картка посвідченням особи не може виступати, бо це законодавством не передбачено, і говорити якось не хочеться. Все одно доведеться ходити до відділів соцзабезпечення чи пенсійного фонду із реальними документами.

Тож замість широко розрекламованого "дива техніки" кияни отримають … пластиковий проїзний. І пред’являти його доведеться по-старому кондукторам з контролерами, адже зчитувати інформацію більше нема кому.

То навіщо тоді взагалі ця картка, якщо сьогодні пенсіонери і так вільно їздять громадським транспортом за пред’явленням посвідчення, якщо в аптеках та навіть у супермаркетах з пенсійним і так дають знижку?

Руслан Крамаренко запевняє, що на картку киянина бюджет міста не витратить ні копійки або ж витратить мізер. Весь проект, начебто, фінансуватимуть за інвестиційні кошти.

Але якщо картка киянина – це шмат пластику із фото та персональними даними, то, очевидно, з рекламної позиції вона не вигідна інвестору.

За підрахунками експертів, реалізація цього проекту потягне мінімум на 290 мільйонів гривень. Одразу виникає багато запитань. Що отримає таємничий інвестор, який готовий вкласти таку суму у цю "доброчинність"?

Кому дістанеться база персональних даних пільговиків, яка включатиме фото, адресу, дані паспорту та ідентифікаційного коду, пенсійних справ, пільг, зразок підпису (адже саме ці відомості має зберігати картка киянина)? Чи не скористаються цим шахраї, до яких можуть потрапити усі данні?

Відповідей на ці запитання наразі немає.

От і маємо за 290 мільйонів проїзний для пенсіонерів.

Чи незадорого?

Наталія Новак, заступник голови фракції "УДАР" у Київраді, для УП