Історія Гостинного двору: крізь вогонь, війни й атаки "реконструкторів"

Ініціатори проекту з перетворення Гостинного двору в торгівельний центр кажуть, що в такому вигляді, як зараз, він не є архітектурною пам'яткою, оскільки його відтворено в кінці XX століття.

Але архітектор – авторка проекту Гостинного Валентина Петрівна Шевченко, – підкреслює, що проект реконструкції в 70-х роках розроблявся нею на основі первинного проекту, автором котрого був головний архітектор Петербургу Луїджі Руска.

"Віднайти його було досить складно – усі шукали по Київській, сусідніх губерніях, а я його знайшла зовсім в іншій", – згадує Шевченко.

Гостинний двір виглядає зараз таким, яким його планував Руска в 19-му сторіччі

"Проект Руски не був типовим. Взагалі, такого поняття як типовий проект гостинних дворів, не існувало. Історія таких дворів тягнеться з Київської Русі. Спочатку вони дерев'яними були, а в центрі їх ішла торгівля, далі вони стали мати форму фортеці, а в XIX столітті – ось такої, яку ми бачимо", – пояснює Валентина Петрівна.

Загалом було два проекти: первинний, із двома поверхами, який не вдалось реалізувати через пожежу на Подолі 1811 року та війну 1812-го. І інший, з одним поверхом, який було затверджено імператором.

Гостинний двір на Подолі був реконструйований в 1828 році, після пожежі, архітектором Меленським. Він ввів замість легкого русківського стилю ампір. Тонкі красиві форми були замінені на грубіші. У другій половині XIX століття було замуровано аркові галереї.

Під час другої світової війни Гостинний двір дуже постраждав, і багато років знаходився в занедбаному стані.

У 70-х таки вирішили почати масштабну реконструкцію. Валентина Шевченко розповідає, що Двором збиралися займались три провідних архітектори-реставратори.

"Одна з них, Забвенко, прийшла, пофототографувала, побачила, у якому все страшному стані, – і відмовилась від роботи. Інша, Бакова, подивилась й сказала, що не хоче померти під цими аварійними арками. Цей же Отченашко, що дав зелене світло на виключення Двору з пам'яток, теж приходив, покопав-покопав і пішов. Тоді це все мені дісталось", – розказує Шевченко.

Реконструкція будівлі тягнулась 19 років: з 1971 по 1990 рік. Було два проекти пристосування її під торгівлю, але врешті-решт місто відмовилось розміщувати там заклади торгівлі, побуту за громадського харчування – через незадовільний стан Гостинного двору.

"Потім голова Держбуду Злобін викликав нас у Радмін, і сказав, що треба робити проект під реставраційний фонд, інакше Двір загине. Так і зробили", – говорить Шевченко.

При перебудові будівлю повністю розібрали. Залишити хоча б якусь частину було неможливо: кладка вже не витримувала й розвалювалась. Цегла була дуже якісною, а от розчин – поганим. "Все руйнувалось як вінегрет", – розповідає архітектор.

Гостинний двір мав усі шанси постраждати від будівництва метро на Подолі.

Тунель для нього хотіли зробити шляхом верхнього накладення, але при цьому необхідно було б розібрати середню частину Двору. Якби цей план втілили, то Двору не було б зовсім. Але громадськість повстала проти такого плану. Тоді, за часів СРСР, Гостинний удалося відстояти й навіть надати йому статус пам'ятки. 

Після реконструкції в будівлю поступово заселялись різні організації – унікальна у своєму роді архітектурна бібліотека, Театр на Подолі, "УкрНДІпроектреставрація" та ПАТ "Укрреставрація".

Саме ПАТ, після того як у минулому році серед його засновників з'явилися офшорні компанії й було змінено керівництво, заявило про намір переробити будівлю під торговельний центр. Валентина Шевченко не приховує обурення цим фактом.

"Те, що планується зробити зараз – просто нонсенс. Мало того, що незаконно вивели з реєстру пам'яток, так ще й зробити тут хочуть казна-що. Використовувати зараз Гостинний двір під торгівлю неможливо, бо його архітектура, архітектора Руски, відповідає тільки умовам торгівлі початку ХІХ століття.

А для теперішньої торгівлі необхідна сьогочасна споруда. Та й не потрібен на Контрактовій площі це один торговий центр!" – наголошує пані Валентина. "Ви уявляєте: в столиці України немає картинної галереї, а вони все ТРЦ будують!"

Головна архітекторка будівлі направила лист президенту, голові ВР та голові КМДА із проханням скасувати постанову про виведення Двору з реєстру пам'яток.

Замість бутиків та супермаркету вона пропонує зробити тут мистецько-культурний простір.

"Прекрасний зал Гостинного двору, який до цього часу використовувався театром на Подолі, може бути й камерним залом для старовинної музики. В унікальному для Києва внутрішньому дворі із прекрасною акустикою можуть проводитись театральні вистави, концерти, покази мод, різні культурні заходи. Там і зараз молодіжна громадськість Києва влаштовує, і дуже успішно, ці заходи", – вказує в листі пані Шевченко.

Вона також зазначає, що у Двір можна було б перенести музей історії Києва.

 "Цей нещасний музей уже 8 років туди-сюди микається. Його хочуть запхати в куб на Театральній. Попов приїхав, відкрив, стрічку перерізав, а потім усе зібрали й відвезли назад. Тепер там ні охоронця, ні сигналізації. А в Гостинному для цього музею було б ідеальне місце", – вважає Валентина Шевченко.

Якби проект мистецького простору на Дворі реалізувався, то Контрактова площа стала б культурним центром Києва. Вона була головною площею з XIII по XIX століття, після того як у було зруйноване верхнє місто.

"Та й у ХХ столітті вона не втратила свого шарму. Під час відновлення основних пам'яток на площі навіть Андрія Первозваного із хрестом установили! І це при радянській владі!" – підкреслює пані Валентина.

Але при реалізації проекту із ТРЦ площа стане сірою й непривабливою, нічим не відрізнятиметься від сотні інших.

Архітекторка наголошує, що в орендаря немає права реконструювати будівлю. "А проектування, незважаючи на це, іде повним ходом. І без експертизи. Це жахливо", – скаржиться Шевченко.

Катерина Цибенко, програма "Київський репортер", спеціально для УП