Громадські слухання, або Чому влада боїться громади?

Ініціативна група місцевих жителів 11 мікрорайону "Вигурівщина-Троєщина" розпочала підготовку до збору підписів з вимогою провести відкриті громадські слухання, щодо обговорення проекту будівництва громадсько-спортивного комплексу по проспекту Маяковського, 40-52.

Як відомо, дану земельну ділянку неодноразово намагалися забудувати, ігноруючи вимоги жителів прилеглих будинків, багато з яких хоче бачити на цьому місці сквер. Проте у влади інша думка.

Влада вважає, що громадські слухання не потрібні, оскільки напевно вже вирішила заробити грошей на будівництві спорткомплексу. Чиновники не хочуть навіть слухати про громадські слухання, бо знову бояться почути вимоги про сквер, а не будівництво спорткомплексу.

Кров на піску

Сьогодні ділянка на Маяковського, 40-52, входить до переліку так званих "гарячих точок" – скандальних столичних будівництв, разом із забудовами в історичній частині міста: на вулицях Гончара, 17-23, Пирогова, вже нібито завершеного конфлікту навколо Пейзажної алеї.

Багато троєщинців добре пам’ятають, як у серпні минулого року, кривавою ціною, громаді вдалося відстояти і захистити свою землю від будівельних загарбників у нерівному протистоянні з найнятими молодиками, які жбурляли в людей каміння, били дерев’яними палицями та арматурою.

Після того, як сюжет із закривавленими людьми, які не дочекавшись підтримки від влади від відчаю вступили у силове протистояння із охороною забудовника, облетів усі провідні телеканали, київська влада нарешті відреагувала. Тоді голова Київської міської держадміністрації Олександр Попов дав обіцянку облаштувати на цьому місці парк, але свого слова так і не дотримався.

Складається враження, що чиновники знову хочуть обманути людей, побудувавши на цьому місці спортивний комплекс замість обіцяного парку. Без жодного погодження проекту з місцевими жителями. Без проведення громадського обговорення. Без вивчення пропозицій від мешканців мікрорайону.

Спорт для обраних

Підтримка розвитку спорту і пропаганда здорового способу життя – це дуже добре і потрібно киянам. І було б чудово, якби на цьому місці з’явився громадський спортивний майданчик із затишним сквером. Але людям пропонують виключно комерційний проект великого спортивного клубу, власники якого будуть заробляти гроші на своїх клієнтах.

Це – звичайний бізнес, який не має жодного відношення до облаштування на цій території скверу чи бодай невеликого місця громадського відпочинку. Уже зрозуміло, що влада готова будувати будь-що, лише б це приносило прибуток. Парк чи спортивний майданчик не принесе грошей і прибутку. Саме тому, він нікому не потрібен. Інша річ – комерційний проект спортивного клубу.

Проте, чи багато батьків зможуть дозволити собі придбати досить дорогий абонемент для того, щоб їхня дитина відвідувала такий спортклуб? Чи не стане такий спорткомплекс місцем відпочинку для обраних, виключно заможних клієнтів? Адже відомо, що відвідування фітнес-клубів чи платних спортивних секцій, перетворилося на досить дороге задоволення.

Не кожна родина може дозволити собі віддати свою дитину у спортивну секцію, виключно через матеріальні проблеми. Що вже казати про дорогий спортивний клуб? А як же малозабезпечені родини? Виходить: немає грошей – немає спорту? Також невідомо, чи залишиться після будівництва величезної споруди, місце для скверу? Ці та багато інших питань хвилюють місцеву громаду. Але відповіді на них у влади немає.

Тренування під відкритим небом

Пригадую, як майже 30 років тому в столичному Гідропарку, декілька спортсменів ентузіастів створили перші тренажери майже з металобрухту. Сьогодні тут, власним коштом любителів спорту, створене повноцінне спортивне містечко, відоме далеко за межами Києва.

Багато іноземних гостей, які побували в Гідропарку та на власні очі бачили цей майданчик із тренажерами, довгий час не могли повірити в те, що таке можливо створити власними руками. Тренажерний зал під відкритим небом – це унікальне місце відпочинку і доступного заняття спортом. У "народній качалці" із задоволенням займаються і молодь, і пенсіонери.

Кияни приїздять сюди цілими сім’ями для активного відпочинку і занять спортом. Молодь обирає це місце, як реальну альтернативу тютюну і алкоголю, а літні люди, забувають про свій вік, отримуючи заряд позитивної енергії і життєвої бадьорості. Багато з цих людей, вилікували тут хвороби опорно-рухового апарату, всупереч усім діагнозам лікарів і порадам забути про найменші фізичні навантаження.

Голос громадськості

Схожу ідею можна успішно реалізувати на Троєщині, побудувавши невелике спортивне містечко з футбольним полем, волейбольним майданчиком, настільним тенісом, спортивними кільцями, турніками для елементарних фізичних вправ.

У такому випадку, це буде справжнє громадське місце для вільного заняття спортом, ігор і фізичних вправ на свіжому повітрі, а не закритий спортивний клуб для обраних.

Таке спортивне містечко можна облаштувати навіть на території майбутнього скверу, оскільки площа всієї території складає понад 2 га. Чи захоче забудовник збудувати біля свого клубу бодай невеличкий дитячий майданчик чи посадити алею дерев? Питання риторичне.

Отже, як бачимо, альтернативні пропозиції є. Остаточне ж рішення щодо того, що саме потрібно будувати, повинна прийняти лише місцева громада. Люди мають право приймати участь у вирішенні важливих питань життєдіяльності свого району і міста.

Замість бутафорії народовладдя запропонованого владою, громадськість має брати ініціативу у власні руки, поступово відроджуючи майже знищені традиції місцевого самоврядування у Києві.

Саме для цього небайдужі троєщинці будуть збирати підписи за проведення відкритих громадських слухань з метою всебічного розгляду всіх пропозицій: громадськості, влади і забудовника, шукаючи шляхи до порозуміння.

Якщо люди вирішать, що на цьому місці повинні будувати спортивний комплекс, так і має бути. Але це має бути свідоме рішення громади, а не бізнес-проект влади, прийнятий без урахування інтересів мешканців мікрорайону і реалізований шляхом обману під красиве гасло розвитку спорту.

                                                                                                                             Володимир Бондар, ГО "Кияни об’єднуємось"