"Маріє, скажіть "так"? або тет-а-тет з громадськістю Києва

Версія для друку     Додати коментар

01.03.2012  12:55 __ Марія Лебедєва

Таке питання мені поставили у стінах містобудівної ради 28 лютого. Поставив його головний архітектор міста, Сергій Анатолійович Целовальник. Під час круглого столу між керівництвом головного управління архітектури та містобудування та представниками громадськості. Стосувалось питання єдиної речі – чи піду я (ми?) у "штаб"... 

Короткий екскурс, чому таке питання поставили, чому мені, і який штаб. Тим більше, що я ходила туди від імені громадськості, то ж, маю звітувати перед усіма.

Нещодавно в Києві пройшов міжнародний містобудівний конкурс "Дніпровські перлини": концепція збереження і розвитку київських островів". Замовником проекту виступило КП "Київське інвестиційне агентство" КМДА. Конкурс проходив при координації  Головним управлінням архітектури і містобудування КМДА, а результати конкурсу плануються до включення у скандальний Генплан Києва-2025.

Проект-переможець пропонує створити острівці-станції над водою, де можна погуляти, покататися, розважитися, поїсти. Варіант осередку відпочинку на воді. Фото з сайту конкурсу

Усі острови в Києві є територіями природно-заповідного фонду, за винятком Труханового острова і парку Дружи Народів, які окремим рішенням Київради зарезервовані під заповідання. А це значить що ніякого будівництва і перетворення наявної на островах природи робити не можна. Також, Водний кодекс України забороняє будь-яке будівництво на островах.

Жодна природоохоронна організація, що розумілась би на можливості реалізації того чи іншого проекту на київських островах як території природно-заповідного фонду, до складу журі та обговорення проектів-учасників не була допущена. Запросили лише тоді, коли вже оприлюднили результати конкурсу.

Журналісти та громадськість виявляли стурбованість цим конкурсом значно раніше, ніж відбувся сам конкурс, і неодноразово, згідно з законом про доступ до інформації, зверталися з запитами до КМДА. Просили надати копію наступних документів:

1. Рішення про проведення відкритого міжнародного архітектурного конкурсу на кращу КОНЦЕПЦІЮ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КИЇВСЬКИХ ОСТРОВІВ

2. Копію розробленої та затвердженої замовником конкурсної документації, а саме: копію програми конкурсу, копію вихідних даних для проектування та копію умов конкурсу.

Насправді, ця інформація має бути надана громадянам України за першою ж вимогою, оскільки це важлива для суспільства інформація, і сам конкурс проводиться на державні гроші, на гроші платників податків.

Проте, отримували відповідь від Головного управління містобудування та архітектури, в якій стисло було зазначено, що конкурс дуже хороший і корисний. Про запитувану інформацію не згадували взагалі.

Усю інформацію про конкурс організатори радили знайти на сайті. Я намагалась це зробити, проте, на жаль, потрібної інформації у відкритому доступі там не було, сайт був схожий більше на рекламний проспект, ніж на інформаційний ресурс конкурсу.

Якось після запеклої дискусії на сторінці "Збережи старий Київ" із радником міського архітектора на громадських засадах він запропонував організувати зустріч з головним архітектором та спеціалістами, що мають відношення до конкурсу. Єдине, про що мене тоді спитали – чи влаштує представників громадськості така зустріч в режимі круглого столу за присутності преси.

Розмова відбулась приблизно 2 тижні тому. Мова йшла про зустріч з активістами "Збережи старий Київ", екологами, та можливо, іншими експертами від громадськості.

Організація заходу

Ввечері 27 приблизно о 19 годині я побачила напис на своїй сторінці фейсбуку про те, що "завтра о 10, нагадую". Що? Де? І лише на сайті КМДА я знайшла анонс заходу, в якому не було зазначено ні імен, ні прізвищ, лише згадка про "громадськість", за участі якою відбудеться круглий стіл.

З Facebook Марії

Темою стола були Дніпровські острови. Сторону "громадськості" представляли, як виявилось, Олексій Василюк (НЕЦУ), Андрій Макаренко, представник фонду імені Генріха Бьолля, представник громадськості з Подолу, що теж опікується долею Києва, та я, в ролі "активіста вулиці Грушевського, 4Б". І хоча на столі ще було декілька табличок людей, яких я знаю, і які про захід не були інформовані напередодні, як виявилось, ми вчотирьох і представляли всю "громадськість". 

От і вся "громадськість"

Розмовляти ми мали з головним архітектором, двома заступниками та радником головного архітектора на громадських засадах. В залі знаходилась невелика кількість преси.

Перед розмовою "громадськості" провели екскурсію - показали проекти, серед яких і вибирали переможця. Варто відначити, що всі проекти написані англійською

З перших 40 хвилин стало зрозуміло, що в уявленні головного архітектора, зустріч мала на меті нести характер налагодження стосунків між громадськістю та головним управлінням архітектури, чи то з самим Сергієм Анатолійовичем Целовальником. Не виключаю обидва варіанти.

40 перших хвилин ми слухали керівництво головного управління архітектури стосовно того, як важко в цій країні щось робити, чому громадськість не повинна зображати чиновників демонами, як преса некрасиво перекручує зазвичай коментарі, та багато іншого про нелегке життя пасіонаріїв.

Про те, наскільки ретельно готувалася зустріч, красномовно свідчать таблички - усі написані з помилками. Фото Олексія Василюка

Особисто мені врізало по вухах "якщо ви не хочете, щоб ми щось робили, ми підемо, і тоді побачите" (приблизно), і "який, на вашу думку, має бути формат співпраці з громадськістю". Це вже було конкретним запитанням, хоча й дивним.

Також показово, що замість відповіді на прості запитання організатори конкурсу радять завітати на його сайт, який швидше нагадує рекламний проспект. Там неможливо знайти інформацію, якщо той, хто шукає, не є учасником конкурсу, зареєстрованим на сайті.

Так виглядає сайт конкурсу. Його навіть в гуглі знайти непросто

А для реєстрації треба внести дані, наприклад, про ліцензію архітектора, якої я, наприклад, не маю.

Про те, що доступ до інформації мають тільки зареєстровані учасники, підтвердила і одна з організаторів конкурсу, що знаходилась у залі.

Нам пояснювали, що це не остаточний проект забудови островів, що це тільки попередні розробки, і що ми можемо отримати матеріали електронною поштою, якщо її залишимо. Андрій Макаренко дуже делікатно натякнув архітекторам, що в умовах громадянського суспільства необхідно було залучати громадськість не на етапі презентації результатів конкурсів, а на етапів формування технічного завдання, чого не відбулось.

До чиновників було багато запитань: "Хто питав у киян який проект обрати переможцем? Хто питав у киян кого обрати в журі і врешті хто питав киян – чи потрібні їхньому місту архітектурні конкурси реконструкції дніпровських схилів і каскаду дніпровських островів? Обговорення – це спільне планування, спроба розібратись у проблемі. Ви ж прийняли рішення і тепер запросили нас вислухати".

Після цього раптом Сергій Целовальник висловив своїм колегам ідею:

"А давайте створимо штаб? І включимо до нього представників громадськості? Марія, ви згідні? Скажіть – "так"!"

"Який штаб?" - спитали ми.

"Штаб": Громадської ради "Ініціативи Дніпровська Перлина"…, - швидко вигадав Целовальник.

Целовальник спробував викрутитися і швидко вигадав "штаб"

Шановний Сергію Анатолійовичу,

По-перше, починати роботу з громадськості треба з того, що вивчити закон про доступ до публічної інформації.

Ми не даємо згоди на вступ до будь-якої ради, поки не побачимо, якими повноваженнями наділяють представників цієї ради. Не через гордість, а тому, що це може дуже зашкодити громаді міста. Саме тому, що зараз ви приймаєте рішення без урахування думки громадськості, а якщо в раді будуть представники громадськості – в нас немає впевненості, що ви врахуєте нашу думку, а рішення буде прийнято "з урахуванням громадської думки" саме через нашу участь у Раді, або штабу, про який іде мова.

Тому, хочеться зрозуміти, що саме нам пропонують. До того ж утворення ради не заважає мати доступ до інформації вчасно всім іншим громадянам.

По-друге, містобудівна рада – і є громадською, і засідати на ній мають право не тільки архітектори. І на ній мають бути присутні представники преси і громадськості. На даний момент громадськість має дуже обмежений доступ до інформації, яку ви погоджуєте та обговорюєте на містобудівних радах, а точніше – не має його.

Будь-яка людина в будь-який момент має право дізнатись, що пропонують розглянути на містобудівній раді, на першу вимогу. Це не відбувається.

Натомість, ви пропонуєте нам у особистому порядку(!) переслати потрібні матеріали вже після того, як відбулись підведення результатів конкурсу. І запрошуєте нас на розмову, не надавши матеріалів, про які можна робити якісь висновки. Сама процедура надання інформації у такий засіб є порушенням законодавства, а з моральної сторони – знущанням над громадськістю. Ви запрошуєте нас – це добре. Але для чого?...

На даний час ми спробуємо вивчити надані нам матеріали. У гру "віриш-не віриш" з чиновниками грати небезпечно. Але надія на краще помирає останньою. Роботи над собою громадськості не вистачає так само, як чиновникам. А може, і набагато більше.

Фото автора 

Марія Лебедєва