"Після нас – хоч пустеля"

За даними засідання РНБО від 27 лютого 2009 року, за запасами води Україна належить до числа найменш забезпечених країн Європи. Як стверджує Держкомітет України з водного господарства, на одну людину в Україні припадає 1000 кубічних метрів води на рік. Для порівняння, у Росії – 31 тисяча. Якщо цифра менша, ніж 1700 кубометрів, то країна вважається водонезабезпеченою.

Серед країн СНД Україна займає передостаннє місце за запасами води на душу населення.

При таких обмежених національних запасах води український мешканець витрачає в середньому 325 літрів води на добу, а столичний до 450 літрів. У ЄС цей показник – 100-200 літрів, у столицях Нідерландів та Бельгії відповідно 100 і 85 літрів на добу.

У грудні 2010 року Верховна Рада ухвалила закон №4679, згідно з яким приватні особи можуть бурити на своїй землі свердловини без усяких дозволів і на необмежену глибину. Цим законом власникам свердловин дозволено також видобувати на добу для своїх господарсько-побутових потреб до 300 кубічних метрів артезіанської води, що в перерахунку на літри становить 300 тисяч літрів.

Проект закону внесла в червні 2009 року Наталія Королевська. Проект підтримав Комітет із питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, під головуванням Анатолія Семиноги.

Про перспективи неконтрольованого відбору артезіанської води на конкретній території

У 2009 році начальник КП "Ірпіньводоканал" Калашніков писав:

"За матеріалами комунального господарства "Ірпіньводоканал" по мірі розвитку водозаборів в Ірпінському родовищі підземних вод відбулося зниження по ВК-6, 7 (місто Буча) на 10 -12 м по водоносному горизонту еоценових відкладів, що пов'язано з інтенсивним водовідбором підземних вод.

Це дає можливість стверджувати, що безсистемне розміщення водозаборів з великими проектними потужностями на вказаній території приведе до зниження статичних рівнів у свердловинах діючих водозаборів Ворзелю та Бучі за рахунок спрацювання ємкісних запасів бучанського й сеноманського водоносних горизонтів".

Чи не є, зокрема, скарги на "втечу" води у свердловинах – результатом прийнятого закону?

Бо, якщо скласти докупи потужність усіх безконтрольно пробурених свердловин, які безкоштовно наповнюють артезіанською водою приватні басейни, штучні озерця, гаманці незаконних виробників бутильованої води – то вимальовується загрозлива картина.

Пропозицій по бурінню свердловин більш ніж достатньо. Не за всіма з них стоять фахівці своєї справи й, як результат – витоки води в інші пласти, загроза забруднення водоносних горизонтів. Безконтрольність приводить до того, що полишаються на небезпечну поталу нефахово пробурені чи вироблені свердловини, виснажуються водоносні горизонти.

У ворзельській селищній раді не знають, скільки на ввіреній їй території є приватних свердловин.

"Це неконтрольований процес, – говорить заступник селищного голови Григорій Карандюк. – Майбутні власники свердловин не зобов'язані інформувати про буріння владу на місцях. А оскільки приватна власність у нас захищена Конституцією, то маємо зачароване коло. Були випадки, коли нам доводилося через недотримання норми відстані між свердловинами робити тампонаж, долаючи при цьому опір власників. І тільки обіцянка влади зустрітися із власниками в прокуратурі "остуджувала" їх".

Ірпінський регіон користується водою з бучанського та сеноманського водоносних горизонтів.

Бучанський залягає на глибині 60-90 метрів і має потужність 20-40 кубометрів на годину. Сеноманський – на глибині 120-160 метрів. Його потужність – 5-10 кубічних метрів.

Ліміт видобутку води з підземних джерел регіону, затверджений ще в 1977 році, діє досі й складає 19 тисяч кубометрів.

Ірпіньводоканал забезпечує водою міста Ірпінь, Бучу, селища Ворзель та Гостомель. Йому підпорядковані на даний час 103 свердловини, з яких видобувається щодоби 12 тисяч кубометрів води. Але сюди не входить видобуток із приватних свердловин, свердловин підприємств та оздоровчих закладів. Скажімо, у курортному Ворзелі більшість мешканців користуються водою зі свердловин оздоровниць.

Ситуація з артезіанською водою набрала потворних форм.

У тому числі – завдяки й депутатам, більшість з яких живе, як бачимо, за девізом: "Після нас – хоч пустеля".

Данута Костура, спеціально для УП