Самоорганізація по-київськи, або Для чого потрібні ОСНи?

Ще рік тому про органи самоорганізації населення у Києві мало хто згадував. Це не означає, що їх не було взагалі, бо на сьогодні у столиці вже 90 ОСНів. За статистикою вони об’єднують і представляють майже мільйон киян, які не просто проживають, а прописані у Києві. (У підтексті читайте: це потенційні виборці).

Отже, рік тому про ці самі об’єднання громадян мало хто згадував, бо у столиці ще була жива пам’ять про недавні районні ради, на які, за законом, були покладені представницькі функції. Однак, райради одним махом були ліквідовані з подачі нової столичної влади.

Ті ж органи самоорганізації населення, які вже існували, як правило, були створені громадянами, що об’єдналися задля вирішення якихось нагальних проблем своєї вулиці, чи мікрорайону, або ж були створені з подачі місцевої влади "під вибори".

То що ж таке ОСНи, і чому за нинішніх столичних реалій вони, по суті, єдині мають право представляти інтереси київської громади?

По-перше, органи самоорганізації населення – специфічні утворення, які поєднують у собі риси органу влади і громадської організації.

У даному випадку про громадські організації все зрозуміло, а ось про риси, якими може бути наділений ОСН, як орган влади, мало хто знає.

Для початку поставимо питання: коли саме виникає необхідність створення ОСН?

Відповідь проста – коли громада мікрорайону, будинку, вулиці має проблеми, а влада їх вирішити не може, або не хоче. Щоб вплинути на владу, і змусити її звернути увагу на необхідність вирішення цих проблем, є два шляхи, які ведуть до однієї мети, - відстоювання інтересів жителів певної території перед владою.

Перший шлях – обирається депутат-мажоритарник, якого знають, якому довіряють, який живе на цій же території, знає її проблемі і ототожнює себе з місцевою громадою. (Лише на пострадянському просторі жителі весь час змушені протистояти владі. У більш цивілізованих країнах влада, особливо на місцях, дійсно представляє інтереси громади).

Другий шлях – обирається орган самоорганізації населення, який наділений такими ж представницькими функціями, як і депутат-мажоритарник.

Практика показує, що коли депутат дійсно працює і виконує норми закону про статус депутатів місцевих рад, то в жодних органах самоорганізації немає потреби. Але в даному разі це не про Київ.

Жителі певної території, і в першому, і в другому випадках когось уповноважують представляти інтереси громади (делегують свої повноваження).

Разом з тим, у громадян може виникнути цілком логічне питання: а навіщо цього когось обирати чи делегувати, коли користі з нього немає жодної. А немає тому, що ми не можемо контролювати депутата (хоча і маємо на це законні права), бо у нас відсутній реальний механізм відкликання. А якщо депутат не підзвітний громаді, то навіщо йому виконувати свої обіцянки?

Але що ж у такому випадку робити громаді, до кого звертатися зі своїми проблемами? Відповідь: до керівника ОСН.

Якщо у будинку створений будинком, і обраний керівник, то в першу чергу звертайтесь до нього, а він повинен, по-перше, вислухати вас.

По-друге, якщо проблема стосується не лише вас особисто, ще й зібрати підписи усіх мешканців будинку (яких, власне стосується саме ця проблема).

По-третє, треба зробити доручення депутату місцевої ради, який обирався від певної території, доручити йому зробити депутатське звернення до відповідних органів, які наділені владними повноваженнями і повинні опікуватися вирішенням саме цієї проблеми.

По-четверте, отримавши відповідь від депутата, голова будинкому має доповісти мешканцям по суті розгляду їхньої проблеми. (Лише на підставі отримання офіційної відповіді від представника влади).

Що робити, коли будинком не створений, до кого тоді звертатися? Звертатися потрібно до голови ОСН мікрорайону (вулиці). А він повинен виконати ті ж дії, що й голова будинкому.

На практиці усі звикли до ситуації, коли з усіма своїми проблемами звертаємося у ЖЕК, ЖРЕО. Але житлово-комунальні служби, хоча і мають багато функцій, вирішують лише деякі проблеми комунального характеру, але не можуть вирішувати головного питання – фінансування певної території. Тому зазвичай мешканці чують відповідь, що коштів на це немає.

Знову постає питання: хто ж може вирішувати проблеми? Відповідь: органи місцевої влади, які, відповідно до закону, повинні це робити. Хто може змусити, зокрема Київраду, повернутися обличчям до київської громади? Лише сама громада, але в особі обраного представницького органу. Цим органом і є ОСН.

Так, згідно із законом про місцеве самоврядування, до системи місцевого самоврядування належать (на прикладі Київ):

територіальна громада;

районна рада;

міська рада;

міський голова;

виконавчі органи міської ради (РДА, КМДА);

органи самоорганізації населення.

Усе чітко і зрозуміло. А хто ж із них повинен представляти інтереси мешканців, тобто, хто наділений представницькими функціями?

Розберемося по пунктах.

Що таке територіальна громада? Це кожен із мешканців, усі мешканці , та разом з тим, – ніхто. Тому, що інтереси кожного із жителів, окрім них самих, ніхто не представляє, і кожен врешті-решт залишається наодинці зі своєю проблемою, і безпомічним перед владою. Бо люди поодинці, а їм протистоїть добре згуртована, монолітна система влади.

Що таке районна рада? Теж ніхто, і в неї теж немає представницьких функцій, тому, що її взагалі в Києві немає. А міський голова? Де він у нас? Немає зараз в Києві мера, про це всім відомо.

А повинен бути і виконувати свої функції, - опікуватися інтересами громади, яка його обрала. Немає мера, - немає і представницьких функцій, які йому за законом належать.

Можливо, зрештою, виконавчі органи місцевої влади – РДА та КМДА – повинні виконувати свої представницькі функції? Ні, не повинні, тому, що в них таких функцій за законом немає! Керівники державних адміністрацій у Києві, на жаль, за законом, не обираються, а призначаються президентом. Зрозуміло, що вони представляють не інтереси громади, а інтереси правлячої партії.

Тож найбільш реальним механізмом представництва інтересів громади є органи самоорганізації населення. Саме ОСН, згідно з законом можуть представляти інтереси мешканців, оскільки вони дійсно є владою територіальної громади.

Мешканці самі, у своєму мікрорайоні (вулиці, будинку), як виявляється, можуть обрати (і не треба чекати, поки хтось "нагорі" призначить вибори) свій власний орган місцевої влади. Саме так!

Вадим Гордін, перший заступник голови київської міської організації "Фронту Змін"