PR за бюджетні кошти

У Києві вирує виборча кампанія…

До мене на вихідних завітала пенсіонерка. Представилася активісткою громадянського об’єднання "Київська громада" і попросила виділити кілька хвилин для проведення соціологічного опитування. Оскільки з професійної точки зору мені стало цікаво, хто і що за цим стоїть, я не тільки виділив їй час, але й запросив до квартири трохи поспілкуватися.

У ході бесіди виявилося, що ГО "Київська громада" проводить опитування киян стосовно нагальних проблем їхнього району, вулиці, будинку. Завдання поставлено чітко – зайти у кожну квартиру, заповнити анкету, взяти інформацію про контактну особу і залишити невеличкий агітаційний буклетик.

Легенда опитувань полягає у тому, що киян розпитують про локальні проблеми, потім цю інформацію систематизують і передають міським чиновникам.

Якщо виявляється, що респондент – людина з активною громадською позицією, інтерв’юер "Київської громади" повинен запропонувати йому долучитися до створення ОСНу – органу самоорганізації населення. А також додати, що міська влада всіляко цьому сприятиме.

Начебто все класно і демократично.

Тепер про те, кого таким чином рекламують.

ГО "Київська громада" очолює Валерій Борисов – нардеп-перебіжчик із НУНС, а з липня 2011 – керівник виборчого штабу Партії регіонів у Києві. Ще тоді ЗМІ писали, що новому куратору київських регіоналів поставили завдання набрати не менше 50% голосів у кожному столичному районі на парламентських виборах 2012 року.

На агітках, які активісти "Київської громади" ненав’язливо залишають людям, до киян із відфотошопленою усмішкою звертається голова КМДА Олександр Попов. Саме під його управлінням людям обіцяють виділення бюджетних коштів на потреби будинків і прибудинкових територій.

Ця витончена політтехнологія межує на грані закону і використання адмінресурсу. У політологічному середовищі такі технології називають "сірими", тобто ті, які формально не порушують закон, але містять елементи зловживання або маніпуляції.

Схема проста: спочатку визначають найбільш нагальні проблеми кожного будинку, далі за допомогою київської казни вирішують деякі з них (як правило, найдешевші і найменш проблемні), а решту обіцяють зробити вже після виборів.

При цьому велику роль тут грають будинкові активісти, які за певну подяку повинні будуть пояснити мешканцям, завдяки кому почали вирішуватися проблеми будинку. На цих людях базуватиметься проведення політагітації і передачі іншої "корисної" інформації.

Якщо з правової точки зору технологія допустима, то з електоральної – нагадує один з різновидів адміністративного ресурсу. Чудовий приклад її застосування показали провладні депутати Верховної Ради, які під час прийняття Державного бюджету на 2012 рік лобіювали виділення коштів на "свої" округи.

Влада наполегливо працює над просуванням Попова у мери Києва. При цьому її не зупиняють минулорічні зміни до закону "Про столицю", які зробили з міського голови декоративну управлінську фігуру.

Справді, серед столиць цивілізованих держав світу Київ – чи не єдине місто, де знищили місцеве самоврядування. Районні ради ліквідовані, чинний київський голова Черновецький вже більше року в політичному небутті, а містом фактично керують назначенці Януковича.

Для чого Партії регіонів посада мера Києва без впливу і повноважень? Напевно для того, аби після вдалих для себе виборів повернути йому повноваження і цим забезпечити контрольованість нового складу Київради і ситуації загалом.

Швидше за все зроблять це шляхом об’єднання повноважень мера Києва і голови КМДА.

Зрозуміло, якщо на виборах мера Києва раптом переможе представник опозиції, повноваження йому Верховна Рада може і не повернути.

Щоправда, перемогти кандидату від опозиції буде складно, адже виборчий процес регулює славнозвісний закон про місцеві вибори 2010 року, який увібрав у себе найгірші риси мажоритарно-пропорційної системи і дав необмежені можливості для фальсифікацій.

Багато в чому результат виборчих перегонів залежатиме від того, чи підтримають опозиційні сили єдиного реального конкурента Попова – Віталія Кличка. Бо якщо підуть кількома колонами, можуть зіграти на руку владі.

P.S. У кінці розмови пенсіонерка розповіла, що у 2008 році на позачергових виборах Київського міського голови голосувала за Кличка, а сусіди підтримували Черновецького, про що потім сильно жаліли.

Тепер же ходити по квартирах з опитуваннями змушує необхідність заробляти собі на життя. Платять небагато – 1 гривню за анкету. Але, за словами пенсіонерки, при нинішній владі і це заробіток…

Василь Мокан, політолог, аналітична група "Левіафан", для УП