Не сыпь мне соль на рану, або Чому гинуть столичні дерева

Однією з важливих складових загрозливої екологічної ситуації в Києві є багаторічна практика використовування технічної солі як протиожеледного засобу.

Погляньте на київські дерева і особливо на ті, що зростають вздовж доріг. Вони масово всихають щороку. Ті які ще живі, мають настільки жалюгідний стан, що вже не схожі на дерева.

Якщо пригадати, де ми бачили новопосаджені деревця, то більшість таких спогадів стосуватиметься саме придорожних насаджень – дерев на тротуарі. Саме тут їх хворіє і гине більше, ніж більше ніж будь-де інде.

Одна з головних причин цього недугу – сіль, яку використовують взимку для руйнування криги на тротуарах і дорогах. Сіль потрапляє у грунт і робить його непридатним для росту дерев. До того ж сіль руйнує дорожнє покриття, асфальт, огорожі і навіть автомобілі та взуття перехожих.

Взимку столичні вулиці перетворюються на місиво снігу і солі. Фото alienolenka.livejournal.com

Посилання на те, що сіль найдешевший протиожеледний засіб, просто смішні з огляду на збитки від безперервної пересадки дерев, фарбування, огорож, ремонту покриття вулиць та збитки жителів міста.

Хто з нас не лаявся подумки грубою лайкою на того, хто посипає вулиці сіллю, побачивши на що перетворилось зранку просохле за ніч взуття?

Щоб не бути голослівними, наведу декілька цифр, які ретельно приховуються від пересічних громадян.

Від солі страждають дерева, паркани, авто. Фото mega-e.su

Використання технічної солі в якості протиожеледного засобу почалося орієнтовно у 1994 році. Відтоді кожного року в Києві закуповується і використовується приблизно 30 тисяч тонн. У 2009 році, який був дуже сніжний, було використано 38 тисяч тонн солі.

Таким чином за 17 років на Київську землю і дороги висипали приблизно 0,5 мільйона тонн солі. Щоб зрозуміти цю шалену цифру  можна уявити 277 потягів солі або всю землю забудованої частини Києва (8 мільйонів м²) вкриту 20-сантиметровим шаром солі.

Уся ця сіль, або осідає в київській землі або в якості розсолу йде в Дніпро. Між іншим вже чимало років тому біологи виявили у Канівському водосховищі, куди власне тече Дніпро після Києва, рибу-голку, яку до цього знаходили лише у морській воді.

Страждає від "соляної каші" і взуття. Фото znaikak.ru

Тепер про дерева. Якщо 10-15 років тому в Києві гинуло 1000 дерев, то зараз близько 8000 на рік. Таким чином, кожного року гине дерев на суму близько 24 мільйонів гривень (оціночна вартість дерева приблизно 3 тисячі гривень, що є явно заниженим показником).

Кожного року КО "Київеленбуд" висаджує приблизно 4 тисячі дерев і кущів на суму 12 мільйонів гривень (Не беремо до уваги цифру в 60 мільйонів гривень, яка буцімто була витрачена на закупку і посадку рослин в Києві в 2009-2010 роках).

За статистикою з них гине 80%. І головним чинником загибелі є перенасичення землі сіллю і відсутність достатнього поливу. А про полив дійсно годі й говорити. Де ж деревам взяти воду на тротуарі де їм відкритого ґрунту залишено квадратик "метр на метр", а може й менше?

Збитки від втрати дерев складають 9,6 мільйона гривень щороку. А якщо оцінювати прямі і опосередковані збитки по загибелі і відновлюванню дерев, то можна вважати, що в цілому за рік місто втрачає тільки по цьому напряму близько 45 мільйонів гривень.

Вартість придбання технічної солі складає приблизно 15 мільйонів  гривень на рік. Сучасні протиожеледні засоби будуть коштувати (при тому ж об’ємі в 30 тисяч тонн) біля 40 мільйонів гривень.

Співставляючи ці цифри і беручи до уваги збитки, що наносить технічна сіль покриттю вулиць і пішохідних доріг, металевим конструкціям, землі і воді, сміливо можна стверджувати, що всі витрати окупляться за 2-3 роки і почнуть приносити прямий прибуток.

Але чому це не зрозуміло ні мерії, ні зеленбудівцям, ні автодорівціям?

У Москві декілька років тому відмовились від технічної солі і вже на наступний рік екологічна ситуація різко покращилася.

Київ має негайно припинити дискусії (вони вже йдуть багато років), спираючись просто на здоровий глузд, відмовитись від технічної солі в якості протиожеледного засобу і замінити її сучасними сполуками або просто прибирати сніг технічними засобами, як це робилося раніше.

На дерева на наших вулицях чекає смерть від солі, як годиться – страшної і білої. Чи прийде вона цього року?

Володимир Колінько, віце-президент БФ "Київська ландшафтна ініціатива"