ОСН: Владі дозволити не можна заборонити

Версія для друку     Додати коментар

23.11.2011  10:59 __ Вадим Гордін

Не знаю, чи помітили кияни, що вже рік вони живуть без районних рад, - без Печерської РДА, без Святошинської, Шевченківської, Дарницької і т.д. Тобто, живуть без своїх представницьких органів, так би мовити, і не помічають цього.

І жодних мітингів чи акцій на захист "своїх" рад ми так і не побачили. Мабуть, неприємно це усвідомлювати колишнім депутатам райрад, але доводиться констатувати, що оце і була справжня оцінка їхньої роботи. Тобто, "своїми" для киян вони і не були.

Постає питання: "І що далі?". Створився такий собі вакуум на представницькому полі столиці. Вірніше, він був створений нинішньою владою свідомо. А тепер, з наближенням виборчої кампанії до Київради, вона цей вакуум береться люб‘язно заповнити.

Зараз київська влада діє під гаслом: зробимо все, що забажає громада. Але під нашими контролем, і найголовніше – управлінням.

Це стосується, у першу чергу, створення так званих органів самоорганізації населення (ОСН).

"Створюйте будинкові, вуличні, квартальні комітети. Створюйте комітети мікрорайонів і районів міста. Організовуйте їх роботу. Спільно ми зробимо Київ кращим", - так закликав очільника КМДА Олександр Попов на конференції ОСН 4 жовтня.

Але досвід сучасної (і не тільки) історії показує, що коли влада до чогось закликає, то ідея влади буде самою ж владою обов‘язково і спотворена.

Якось Томас Джефферсон (американський президент 1801-1809 років), автор декларації про незалежність, сказав: "Я не знаю більш надійного місця зберігання найбільшої влади суспільства, аніж у людей, і якщо ми вважаємо їх недостатньо освіченими для цього, єдине рішення полягає в тому, аби навчити їх краще".

Досить слушна і глибока думка президента. На жаль не нашого, а американського. Мудрий Джефферсон розумів, що для того, аби суспільство сприйняло якусь ідею, (а тим більше ідею влади, якій не довіряє переважна більшість населення), потрібно це громадське суспільство спочатку просвітити і навчити. І як показує досвід, ця умова є обов‘язковою.

А тепер повернемося до наших ОСНів і для початку розберемося, що ж  це таке.

Перш за все, слід згадати, що  в Україні історія самоврядування має дуже глибоке коріння. І влада, до речі, теж взяла на озброєння історичний факт.

"Київ – місто з півтисячолітньою історією самоуправління. Символом цієї історії є пам‘ятник Магдебургському праву. Тож ми маємо відновити традицію самоврядності", - заявляв Попов.

 Але це лише заклик, бо насправді Київ – форпост української державності – не має сьогодні ні фактично, ні юридично законно обраного мера, голови того самого віче, про яке раптом згадала влада.

Що ж до органів самоорганізації населення, то так називають не що інше, як інститути громадського суспільства (Постанова КМУ від 05 листопада 2008 року №976).

Як інститути громадського суспільства ОСН повинні мати делеговані повноваження. По-перше, у галузі економіки, фінансів та управління комунальним майном. Тобто, повинні брати участь у розробці міських цільових програм, проекту міського бюджету, розробці проектів інвестиційних програм розвитку мікрорайону. Вони також обов‘язково мають брати участь у здійсненні моніторингу щодо реалізації Генплану розвитку міста, що відноситься до території їхнього району.

По-друге, у галузі будівництва, землекористування та охорони навколишнього середовища ОСНи повинні контролювати виділення земельних ділянок, наприклад, під гаражі різних конструкцій та надання дозволу на їх розміщення на території мікрорайону.

Вони ж мають приймати рішення щодо ліквідації самовільних забудов, стоянок автотранспорту, розміщених з порушенням нормативних актів, а також забезпечувати права громадян при здійсненні містобудівної діяльності.

У галузі ЖКГ органи самоорганізації повинні контролювати використання коштів на капітальні та поточні ремонти житлового фонду, прибирання територій, озеленення, вивіз твердих побутових відходів. Вони мають здійснювати контроль за проведенням будівельно-ремонтних робіт та утриманням доріг, тротуарів, парків, скверів на території умовного територіального району. Навіть контроль за якістю надаваних громадянам, які проживають у жилих будинках на території діяльності ОСН житлово-комунальних послуг, повинні здійснювати ОСНи.

І в галузі освіти, охорони здоров‘я, культури та спорту ОСНи мають сказати своє слово, бо вони беруть участь у розробці та реалізації перспективних планів систем освіти, охорони здоров‘я, культури та спорту на території умовного району.

У це важко повірити, але, за законом, органам самоорганізації населення делеговані такі широкі повноваження. Проте, ці повноваження ще потрібно отримати.

Насправді ж влада декларує, а повноваження кожного окремого ОСНу затверджує Київрада. А точніше, у нашому випадку, НЕ затверджує.

Тобто, вже створені ОСНи Київрада не затверджує.

Нагадаю, що відбулося зі ще одним органом самоорганізації населення.

На початку року, що минає, ми чули заклики до створення ОСББ (об‘єднань співвласників багатоквартирних будинків). Ідея справді дуже слушна і злободенна. Але потім влада почала спотворювати свою ж ідею.

Спотворювати тим, що не зрозуміла одну просту річ: переважна більшість людей нічого про ОСББ не знала і досі не знає. А коли українці чогось не знають, а влада настійливо пропонує, то мимоволі народжується супротив таким діям влади. Так воно і сталося.

Більш освічені кияни почали агітувати проти створення ОСББ, тому, що було багато неузгодженостей з діючим законодавством. Наприклад, дуже складно в уже створених ОСББ визначити межі прибудинкової території (визначаються вони рішенням Київради). По-друге, заявлені владою кошти, начебто виділені на капремонти будинків, знов не доходять до адресатів. По-третє, помешкання, які повинні були приносити прибуток в касу ОСББ, як виявилося при реєстрації ОСББ, вже були комусь продані попереднім власникoм, як правило, компанією-забудовником.

Таким чином, ентузіасти створення ОСББ дуже швидко втрачали свій запал, і гарна ідея була спотворена. І щоб тепер повернутися до неї знову (а іншого шляху до наведення порядку в житловому фонді поки що не придумали), наступній владі доведеться прикласти втричі більше зусиль.

Що ж стосується нинішньої влади, то вона вже впевнено взяла курс на створення ОСНів. Розпочато наступ на найнижчу ланку самоорганізації – будинкоми. Сама ідея створення будинкомів – теж дуже корисна для суспільства. Згадаємо гасло: "Управдом – друг чєловєка".

Так дійсно має бути в демократичному суспільстві, але, на жаль, це не про нас. Реалії наші інші. Столична влада в особі керівника передвиборчого штабу Партії регіонів у Києві – Валерія Борисова, ще у 2007 році  створила організацію "Київська громада", яка агітує за створення будинкомів, обіцяє гроші активістам. (Не свої, звісно, платників податків, тобто, наші з вами).

"Ви живете своїм життям, займаєтеся власними справами, а для вас працюють наймані вами люди, труд яких оплачується не з вашого гаманця. Не віриться?", - запитують вони.

Не віриться, бо насправді ці гроші – з наших гаманців, оскільки це гроші платників податків Києва.

Вони за наші гроші купують активістів у будинках, але яких активістів? Тих, що продавалися одній владі – владі Черновецького, а зараз продаються іншій владі – партії Регіонів.

Навіщо владі ці активісти? Все ж для того, - для реалізації своїх цілей під час виборчої кампанії: агітації за провладного кандидата, підкупу найбільш соціально незахищених громадян. Це одна із технологій впливу на людей за допомогою цікавої ідеї.

Які ж висновки треба врешті-решті зробити? По-перше, якщо ви бачите оголошення про проведення будь-яких зборів мешканців будинку, обов‘язково підіть самі, або попросіть знайомого. Потрібно знати, що будь-які збори мешканців будинку можуть бути легітимними тільки за умови присутності там понад 50% дорослих жителів дому.  

По-друге, якщо на зборах приймається якесь рішення, то воно має бути ухвалене понад 50% голосів мешканців будинку. По-третє, якщо ви особисто дійшли висновку, що є потреба когось обирати, то обирайте свідомо: або ви знаєте людину і можете їй довіряти, або ви нікого не обирайте взагалі. Третього не дано.

Ваша присутність необхідна ще й тому, щоб на власні очі побачити, чи це зібрання не проводиться під патронатом якоїсь певної політичної сили. Коли ви запідозрили організаторів у заангажованості, заявляйте про це відкрито, щоб не дозволяти політизувати ідею створення ОСНів і цим самим дискредитувати її. 

Головне ж треба розуміти, що самоорганізація населення тому так і називається, що населення саме має зорганізуватися довкола ідеї покращення умов життя у своєму районі, дворі, будинку. І лідери тут мають бути справжніми, знаючими, авторитетними і своїми, а не призначені владою на час передвиборчої кампанії.

Вадим Гордін, перший заступник голови київської міської організації "Фронту Змін"