Легалізація грального бізнесу і туристична привабливість України: чи можна поставити знак рівності?

Версія для друку     Додати коментар

07.11.2011  09:09 __ Олена Овраменко

Упродовж декількох років триває суперечка щодо майбутнього грального бізнесу в Україні. Поки політики дискутують, державний бюджет втрачає великі гроші.

До введення заборони на діяльність грального бізнесу на території Україні діяло близько 13 тисяч гральних закладів, прибуток від діяльності яких складав приблизно 16 мільярдів гривень щороку. Тільки за попередніми підрахунками, в разі відновлення діяльності казино з відповідною вартістю ліцензії, держава отримає більше 3 мільярдів гривень за рік.

Економічна вигода для держави істотна. Мабуть, прекрасно розуміючи її, останнім часом дискусія серед вітчизняних законодавців з категорії скасувати або залишити заборону грального бізнесу перейшла вже на рівень обговорення більш конкретних питань. Зокрема, територіального принципу локалізації гральних закладів та формату контролю за ними з боку держави.

Важливо при обговоренні не забувати, що питання про легалізацію грального бізнесу стає особливо актуальним напередодні Євро 2012, а так само в ракурсі розгорнутої дискусії про підвищення туристичного потенціалу України та її столиці.

Яким шляхом ідуть закордоном

В Євросоюзі гральний бізнес дозволений практично у всіх країнах, за винятком Сан-Марино та Ліхтенштейну. Передумов до його заборони не передбачається, тому що жоден політик не візьме на себе відповідальність оскаржувати незаперечний факт його економічної вигоди для будь-якого державного бюджету.

Інша справа, що різні країни ЄС знаходять різні форми своєї участі в європейському гральному бізнесі. В одних країнах державні органи безпосередньо беруть участь у бізнесі, як наприклад в Монако. В інших (Австрія, Фінляндія, Швеція, Нідерланди), держава займається окремими видами грального бізнесу, наприклад, казино, віддаючи інші види на відкуп приватним компаніям. Але існують країни, де держоргани обмежуються збором податків та видачею ліцензій, тим самим здійснюючи контроль за гральним бізнесом (Болгарія, Польща, Румунія, Чехія, Словаччина, Хорватія).

Безперечно, у світі є держави, де так само як і в Україну, поки заборонений гральний бізнес, але в багатьох з них вже розглядаються проекти законів про його легалізації. Мова йде про Туреччину, Ізраїль, Таїланд, В'єтнам, Кіпр.

Незалежно від політичної та економічної різниці між цими країнами, мотивація легалізації грального бізнесу у всіх єдина – фінансова складова і серйозний потенціал підвищення туристичної привабливості. Ці держави надихає приклад Сінгапуру. Порівняно невеликій державі, казино принесли протягом 2010 року своєї легальної роботи близько 5 мільярдів доларів бюджетних надходжень, а потік туристів збільшився до 11 мільйонів осіб на рік.

Цікавим є і досвід Кіпру, який знаходиться на фінальній стадії обговорення концепції загальної легалізації гральних закладів. Там розглядається дві майбутні моделі його легалізації: казино як гральні заклади і казино-курорти на базі існуючих готелів і зон відпочинку. Причому, більшість експертів і  досліджень говорять про те, що для Кіпру краще була б друга модель, яка здатна значно поліпшити туристичний продукт цієї держави.

Українські перспективи грального бізнесу

В Україні спроби легалізації грального бізнесу на законодавчому рівні були неодноразовими. Але їхня проблема у відсутності єдиного розуміння концепції, на якій має працювати гральний бізнес.

На початку 2010 року Держкомітет з питань регуляторної політики та підприємництва, розробив проект Закону, згідно з яким гральний бізнес може бути легалізований у Києві, Львові, Одесі, Донецьку, Київській, Львівській, Одеській, Донецькій області, а також у Криму.

18 квітня 2011 нардеп Осика подав до Парламенту проект закону "Про азартні ігри", в якому пропонувалося скасувати заборону на гральний бізнес в Україні і встановити державну монополію на організацію державних грошових лотерей та інших азартних ігор. Обидва законопроекти провалилися.

А вже 5 вересня поточного року народний депутат  Царьов вніс законопроект, яким дозволяється проведення азартних ігор тільки в казино, в електронних (віртуальних) клубах інтелектуально-комерційних ігор.

Також законопроект пропонує територіально локалізувати проведення азартних ігор, посилити вимоги до відведених для цього територій. Казино, хочуть розміщувати тільки в п'ятизіркових готелях з кількістю номерів не менше 60 у великих містах України і трьох-п'ятизіркових готелях з кількістю номерів не менше 60 в Криму.

Більш прийнятно і економічно обґрунтовано в українських реаліях, було б встановлення жорстких ліцензійних обмежень для гральних закладів, замість їх прив'язки до п'ятизіркових готельних об'єктів.

Наприклад:
- Казино повинні розташовувати виключно в розважальних комплексах, площа яких  не менше 2000 квадратних метрів,
- Казино не повинні перевищувати площу в 500 квадратів,
- Статутні капітали і чисті активи казино повинні бути не менше 10 мільйонів гривень.

Важливо, що на такі умови згодні самі представники грального бізнесу. Їх доцільність і економічну вигоду підтверджує чимало юристів і економістів.
Тепер що стосується другого, пропонованого варіанту, за яким може піти легалізація грального бізнесу в Україні: розміщення казино у спеціально відведених зонах, на кшталт Лас-Вегасу, куди люди будуть приїжджати, щоб цілеспрямовано пограти в азартні ігри.

Саме таким шляхом пішла Росія, де виділили чотири спеціальні зони для грального бізнесу: Алтайський і Приморський край, Калінінградська область і межі між Ростовською областю і Краснодарським краєм. Але проблема не зрушилася з мертвої точки, проект так і не почав свою роботу. Справа вся в тому, що розвиток подібних спеціальних зон прийнятний лише в державах з вже досить добре розвиненою туристичною інфраструктурою та сервісом.

Ні Росія, ні Україна цим похизуватися поки не можуть. Крім того, Росія, володіючи чималими природними багатствами у вигляді нафти і газу, може собі дозволити поміркувати про реалізацію таких амбітних проектів, як будівництво спеціальних гральних зон. Україна ж повинна бути більш адекватною і реалістичною, і нарешті повинна зрозуміти, що копіювання російських законів або концепцій розвитку тієї чи іншої галузі  нічого спільного з добросусідськими відносинами не має і несе для нашої держави деколи чималу економічну небезпеку.

****
Зараз абсолютно очевидно, для того, щоб використати гральний бізнес дійсно для розвитку туристичної індустрії та поповнення державного бюджету, при цьому не створивши чергової масштабної корупційної схеми, необхідно вже зараз оперативно виробити жорсткий і головне єдиний підхід держави до роботи грального бізнесу після легалізації.

З економічної точки зору, доцільно було б це зробити до початку Євро-2012, коли Україну відвідають кілька мільйонів іноземців, готових залишити в нашій країні чималі гроші на розваги і відпочинок.

Олена Овраменко, депутат Київради