Міська електричка: подорож під умовною назвою "Київ-задзеркалля"

Версія для друку     Додати коментар

02.11.2011  12:55 __ Олександр Івахнюк

У неділю вранці зібрався їхати на залізничний вокзал: треба було передачу потягом передати. І перед самим виїздом згадалися розповіді про міську електричку, про те, який це зручний і сучасний вид транспорту і який він потрібний киянам.

А потім пригадав, що у 2008 році я сам писав прес-релізи на ці теми і ходив на наради, де серйозні люди збиралися під перевибори 2008 відкрити залізничне кільце.

Більше того, ці поважні дядьки тоді кивали головами, піддакуючи одному з яскравих представників молодої команди: "Так, так, відкриємо, все вже на мазі, на останній стадії, так сказати".

Ну то оці спогади і спонукали мене недільного жовтневого ранку поїхати не традиційним велосипедним маршрутом на вокзал через міст Кирпи, бульвар Лесі Українки – Бульвар Шевченка, а завернути на полустанок "Лівий берег".

Електричка з Ніжина до станції Київ Пасажирський йшла звідти о 5.47.

Виїхавши з дому що на вулиці Драгоманова о 5.42, я встиг вскочити з велосипедом у цю електричку завдяки тому, що вона на кілька хвилин запізнилася.

Що вам сказати, шановні друзі… Сказати, що було комфортно не можу, а про погане писати не хочеться. Єдине скажу – двох асоціальних елементів я не зміг переконати у тому, що у тамбурі серед інших людей курити не можна…

Єдиний позитив у цій поїздці – мотивація до вивчення інших мов, підвищення своєї конкурентоспроможності на ринку праці з метою раз і назавжди перестати користуватися електричкою…

Ранок на вокзалі

Але повернімося до міської електрички. Зробивши свої справи на вокзалі, я все ж таки вирішив дізнатись, що то за звір?

Перша несподіванка чекала мене біля довідки приміського вокзалу: "У нас немає розкладу міської електрички", - сказала працівниця довідкового бюро.

"А де дізнатися?", - запитав я, на що отримав: "На пероні".

Отака сувора правда. Довідка "Укрзалізниці" не хоче чомусь розповідати про розклад роботи міської електрички. Конкуренція, чи що?

На перон можна потрапити через вузький прохід між кіосками та місток. На містку жваво розкладають свої клумаки стихійні торговці. Стихійні вони тільки тому, що не мають офіційного дозволу.

Торговці

Запитав у охоронців вокзалу, що це за торгівля? Відповідь: це не наша територія – за неї місто відповідає. А люди у формі на платформі міської електрички відповіли, що за порядок на мосту, що веде до платформи, відповідає міліція. Вони ж охороняють тільки платформу.

Стихійна торгівля

Поводяться торговці доволі впевнено, розкладаючи товар. На запитання як їм вдається тут торгувати без дозволу, один з торговців сказав: "Один допитливий якось викликав міліцію, тепер його шукають і не знайдуть, бо він по частинах звідси поїхав".

Інша жінка, що розкладала на запиленому столі дитячу білизну, на цікавість відреагувала агресією: "Що ти мене знімаєш? У мене пенсія – копійки, тому я тут торгую, і ніхто мене не осудить, іди звідси".

Біля станції

Пройшовши крізь торгівців на північну платформу приміського вокзалу,  нарешті побачив розклад.

З нього з’ясував, що найближча електричка у бік станції "Лівий берег" йде о 7.12.

Люд поступово підходив, дихати ставало важче. Попри заборону куріння на вокзалі, ніхто це питання не контролював, а місця для некурящих на платформі теж не виділили. Отож довелося на деякий час побути у цьому тютюновому крематорії.

На платформі було чимало дітей, але курців це не обходило, більше того деякі батьки смерділи цигаркою поряд зі своїм дитям. І не лише чоловіки.

Платформа "Лівий берег"

Проблему вирішила електричка, яка нарешті прибула. Покидавши цигарки на перон, жителі європейського міста Києва зайшли у міську електричку.

Ось тут варто сказати про плюси цього явища – красиві, акуратні всередині вагони зі зручними сидіннями.

У вагоні

Обіцяного спеціально відведеного місця для велосипеда я не помітив, але з одного боку вагона є широкий простір між сидіннями, де можна поставити велосипед, звичайно, якщо не будуть проти інші пасажири. Однозначно, це місце велосипедним не назвеш, але і за те спасибі. Зрештою, велосипед не для того, щоб його возити в електричці, а для того, щоб ним їздити по Києву.

Неділя, мабуть, не дуже показовий день, але тенденція все одно простежується: найбільше пасажирів електрички скористалося нею для того, щоб доїхати від станції "Київ-Пасажирський" до станції "Дарниця".

Пасажири на "Дарниці" майже на сто відсотків залишили потяг, і він зупинився хвилин на 15.

(До речі, така красива електричка прибуває до напівзруйнованої платформи і пасажири змушені по горбах і ямах добиратися до вокзалу).

Справа в тому, що далі змінюється напрям руху – машиніст переходить з голови у хвіст і хвилин через 15-20 веде потяг зі станції "Дарниця" до станції "Лівобережна". Варто зазначити, що тут може виникнути невелика плутанина. Справа в тому, що станція "Лівий берег" це напрямок у бік центру міста, а станція "Лівобережна" – це рух направо, до станції метро.

Треба бути уважним, щоб поїхати саме туди, куди збираєшся, бо на сусідній платформі стоїть така ж електричка, яка їде по колу у зворотному напрямку, отож все може бути.

Московський міст

Їхати від станції "Дарниця" у бік Троєщини, окрім мене, який робив це з туристичною метою, планувало не так багато людей. У вагоні було троє-четверо людей.

Нарешті ми поїхали. Таку подорож, як мені здається, варто здійснити забудовникам та архітекторам, особливо тим, які чомусь намагаються мурувати свої бетонні монстри у парках і скверах.

Рибальський півострів

З вікон міської електрички чудово видно земельні ділянки, які просто просяться, щоб їх використали ефективніше, ніж це робиться нині. Якісь гаражі, закинуті цехи, сміттєзвалища на місцях, які у цивілізованих містах давно збудовані офісами та магазинами…

Подорож міською електричкою від станції "Дарниця" до станції "Київ-Пасажирський" через Троєщину мені особисто показала: або ж про цей вид транспорту мало знають, або ж він просто не такий зручний, як про нього пишуть, або ж зручний тільки для тих людей, яким не треба користуватися іншим транспортом, щоб добратися до міської електрички. А таких людей у Києві, як виявилося, небагато.

Натомість коштів цей вид транспорту потребує чимало. По двоє охоронців на кожній платформі, контролери на вході, касири, я вже не кажу про експлуатаційні витрати, ремонт, прибирання і таке інше. А раз проект економічно невигідний, але широко розрекламований – можна запідозрити, що він тягнутиме кошти з міського бюджету до найближчих виборів, а потім з ним доведеться щось робити як з нерентабельним. Бо ціна для такого задоволення абсолютно неадекватна – за 1.70 я об’їхав Київ по колу.

Окремо варто сказати про оголошення зупинок. Ну, м’яко кажучи, не дуже зрозуміло, а якщо чесно, то так не можна з клієнтами, ні за формою, ні за змістом. Про зупинки дізнавався тільки з написів на платформах – зрозуміти що пробурчав машиніст у хриплий гучномовець практично неможливо.

Але, якщо ви нікуди не поспішаєте, якщо гарна погода і у вас є бажання побачити щось нове – скористайтеся послугами міської електрички. Краще це зробити вранці у сонячний вихідний.

Цю поїздку можна назвати умовно "Київ-задзеркалля". Ви побачите унікальних персонажів, які сядуть на станції "Київ-пасажирський" і зійдуть на "Дарниці", вам відкриються небачені раніше краєвиди заводів, гаражів і сміттєвзалищ, ви двічі переїдете через Дніпро і помилуєтесь його красою, ви злякаєтесь пасажирів, які зайдуть на станції "Борщагівка" і про всяк випадок міцніше притиснете до себе свої речі…

І, зрештою, за півтори години ви об’їдете Київ, перебуваючи у новенькому вагоні, ще не обдертому і не порізаному вдячними, толерантними і цивілізованими мешканцями європейського міста Києва.

Впевнений, що для бюджетної екскурсії міська електричка чудово підходить, але щоб вона стала транспортом нам усім, не тільки владі, ще треба добре попрацювати.

Усі фото автора

Олександр Івахнюк