Голицині обіцянки як фігове листя на потворному тлі руйнації

Версія для друку     Додати коментар

12.09.2011  10:20 __ Анжеліка Комарова

Будинки знаходяться в охоронній зоні ансамблю споруд Софійського собору Києва і підлягають виключно реставрації. Забудовник зацікавлений у їхній руйнації, аби збудувати на їхньому місці зверхприбуткові хмародери.

Це лише одна з гарячих точок, де згоряє віра людей у справедливу владу. Однак Вищий Господарчий суд Києва виніс рішення на користь пам'ятки культурно-історичної спадщини.

Нас призвичаюють ставитися до корупції, як до якогось природного явища на кшталт засухи чи повені. Знеособлення цих явищ заколисує: якісь невідомі вони руйнують, прихватизовують, крадуть.

Нікому невідомі "пантеон-інвести", "вестиги" та інші товариства з дуже обмеженою відповідальністю розпоряджаються власністю територіальної громади, руйнують історичний центр столиці, ігноруючи Закон України "Про охорону культурної спадщини".

Список втрачених архітектурних пам'яток може поповнити споруда у стилі українського модерну по вул. Мала Житомирська, так звана "Садиба Мурашка". Хто ж є керманичем цих руйнівних процесів?

Один із персонажів цієї історії - колишній начальник Головного управління житлового забезпечення Михайло Голиця, поважний чоловік, автор вдалої схеми перетворення старовинних будинків в центрі столиці на нові.

Зараз він очолює АТ ХК "Київміськбуд". Ця організація у свою чергу прославилася: незаконними забудовами зелених зон та історичного центру столиці. Для характеристики цієї кампанії слугує такий епізод: на одній із конфліктних точок по вул. Маяковського, 40 охоронці, що воювали з місцевими мешканцями, мало не влучили в голову КМДА Олександра Попова.

На відміну від Троєщинської малої війни бізнесу з людьми, захист "Садиби Мурашка" перейшов у залу суду. Пан Голиця, розуміючи, що він потрапив у халепу, нашвидкуруч обіцяв відкрити музей українського модерну у "Садибі Мурашка". Проте така публічна заява була лише спробою приспати пильність активістів, а тим часом продовжити руйнацію будинків.

Відтак бомжі та мародери розбирають на металолом старовинні металеві прикраси будинку, а охорона будинку закриває на це очі, решту роблять сніги, дощі та відсутність опалення.

За відсутністю елементарного ремонту даху, почалось затікання води в квартири верхніх поверхів, а з відселенням мешканців охорона закрила низку квартир, які залишились без догляду, в окремих квартирах відкриті або розбиті вікна.

Усе це призводить до пошкодження будинку, стан якого внаслідок виселення мешканців і встановлення охорони значно погіршився.

Літо 2011 року подарувало надію захисникам старовинних споруд. Так, 6 червня  Апеляційний госпсуду визнав недійсним інвестиційний договір між "Житлоінвестбуд-УКБ" та  ТОВ "Пантеон-Інвест", на підставі якого згадані будинки були передані у приватну власність. Позов був поданий прокуратурою в інтересах Київради. Однак, "Пантеон-Інвест" подав касаційну скаргу.

Останній день літа 2011 року був занадто спекотним для забудовників: відбулося слухання справи у Вищому Господарському суді, який підтвердив попереднє рішення.

Але справа, розпочата під орудою Голиці, ще не завершена. Будинок залишається незахищеним від осінньо-зимових стихій. Мабуть, цей далекоглядний господарник розраховує на "природну" руйнацію будинків, щоб звести там чергового залізобетонного монстра, у підвалі якого урочисто відкриє маленьку кімнатку під музей українського модерну. 

Меморіальна дошка на новому будинку свідчитиме: "Колись тут була садиба всесвітньовідомого українського живописця Олександра Мурашка".

Чи влаштовує така перспектива київську владу? Поживемо -  побачимо.