Хто в Києві житиме добре, або Чи знайшлось у Стратегії розвитку столиці місце для екології?

Якщо вас цікавить виключно коротка відповідь на це питання, дам її одразу - "ні, не знайшлося", хоча слова "екологія та навколишнє природне середовище" у документі є.

Як так?

Розробники Стратегії розвитку Києва чомусь переконані, що захист довкілля - це "сектор міського розвитку" й саме так і позиціонують його в документі. Тобто вважають, що це якась осібна, виокремлена сфера діяльності. Наприклад, пропонують "здійснювати погоджену екологічну політику міста і області" за рахунок виведення з Києва промислових підприємств. Щоправда, дія ця де-факто лише перетворить проблему шкідливих викидів міста на проблему області. Проте де-юре розробники продемонстрували увагу до екології столиці. І так ледь не посторінково.

Стратегія фокусується на окремих (хоч і важливих) проблемах, так чи інакше пов'язаних з екологією, проте не виписує надзавдання. А  ним мало би стати забезпечення трансформації самої моделі життєдіяльності міста. Так, щоб засоби її забезпечення гармоніювали з інтересами охорони довкілля.

Адже, наприклад, в іншому місці Програми задеклароване збільшення втричі площі доріг при незмінній площі Києва. За рахунок чого це відбудеться? Над кожною дорогою зведуть естакаду, а під нею ж - підземний тунель? Чи зноситимуть будинки вздовж доріг? Не дуже віриться. Проте й не хочеться, щоби дороги у столиці з'являлись за рахунок винищення зелених насаджень.

У "далекому" червні 2005 року разом із Копенгагеном, Стамбулом, Лондоном, Ліоном, Ріо де Жанейро, Цюріхом, Сан Франциско та ще 43 містами з усього світу Київ підписав Декларацію Зелених міст.

Цей документ містить 21 конкретний захід для забезпечення сталого міського життя та розглядає сім ключових екологічних тематичних напрямків, спільних для всіх великих міст світу: вода, енергія, транспорт, містобудування, відходи, природа у містах та гігієна довкілля.

Не треба нічого нового розробляти - просто виконувати той міжнародний документ, під яким очільники української столиці поставили підпис Міста багато років тому.

І кількість шкідливих відходів потрібно буде зменшувати вдвічі до 2040 року, у місті матимуть шанс з'явитись не лише велосипедні, але й доступні для інвалідів доріжки, нові дерева висаджуватимуть так, щоб не менше 50% тротуару міста було у тіні, кияни отримають доступ до безпечної питної води та доступний громадський транспорт на відстані не більше 500 м від свого будинку...

Проте нічого цього у Стратегії розвитку Києва до 2025 року не відображено. Впевнений, варто внести зміни - і я виступатиму з цим на сесії.

Серед іншого, очільники столиці у тому ж 2005 році зобов'язались скоротити "тепличні" (парникові) викиди у міській юрисдикції на 25% до 2030 року. Натомість сьогодні - у Стратегії розвитку Києва до 2025 року - ми бачимо лише констатацію постійного зростання викидів на 6% щорічно.

А їхня загальна кількість, порівняно із Прагою, Москвою, Варшавою, Будапештом та Санкт-Петербургом, мовляв, зовсім невелика.

Проте важливо розуміти, що саме міста відіграють дуже суттєву роль у формуванні кліматичних загроз. Викиди 70% газів, що спричиняють парниковий ефект здійснюється у містах.

До 40% емісії СО² є наслідком міського автомобільного руху. Кожне місто являє собою своєрідний "тепловий острів", утворюючи навколо себе постійну зону термофікації (простіше кажучи, техногенного нагріву довкілля). У такий спосіб спричиняються як місцеві кліматичні зміни, так і подальше посилення кліматичних загроз глобального рівня.

В одній з табличок Стратегії розвитку Києва розробники демонструють бажання зменшити шкідливі викиди Києва в атмосферу від 333 тонн/км² у 2010 році до 275 тонн/км² у 2015 та 250 тонн/км ² у 2025 році (не забуваємо про ними ж задеклароване щорічне зростання викидів на 6%).

Проте жодного розуміння, за рахунок яких дій відбуватиметься це зменшення, у документі не представлено. Незрозуміло й те, чому за перші чотири роки впровадження Стратегії обсяг викидів зменшується аж на 58 тонн/км², тоді як за наступні 10 років - лише на 25 тонн/км²?

Впевнений, Києву дуже важливо не просто написати в Стратегії кілька цифр бажаного зменшення викидів СО²,а розробити і поступово втілювати в життя міський План попередження кліматичних змін - щоб було чітко зрозуміло, за рахунок чого і як емісія парникових газів зменшиться до 2025 року на 30%.

Окрім того, що, згідно з міжнародними угодами, ми вже взяли на себе таке зобов'язання, це достойно корелювало б і з планами Євросоюзу щодо зменшення парникової емісії на 20-30% до 2020 року, а отже почасти могло б слугувати підтвердженням євроінтеграційних прагнень України.

Подібні Плани чи Програми вже впроваджуються в багатьох великих містах світу (Лондоні, Мехіко, Гонконзі, Парижі, Римі, Х'юстоні та ін.), чий досвід, переконаний, є цілком придатним для запозичення.

Впровадження Плану протидії кліматичним змінам у Києві, в свою чергу, може стати прикладом для наслідування іншими містами України.

Що має бути у такому Плані попередження кліматичних змін?

По-перше, зобов'язання міста формувати енергоефективну структуру - з мінімізацією енерговтрат у житлово-комунальному господарстві, забезпеченням високих енергозаощаджуючих  характеристик новобудов та реконструйованих об'єктів, модернізацією систем міського освітлення із використанням світлодіодів, частковою децентралізацією енергогенерації, використанням можливостей когенерації тощо.

По-друге, зобов'язання використовувати біогазову та сонячну енергію (екологічно чисті джерела енергії) для виробництва енергії на міському рівні.

По-третє, організація процесу управління відходами, включаючи їхню попередню сепарацію та мінімізацію частки сміття, що спалюється, утилізацію тепла та зв'язування вуглекислого газу, що виділяються при спалюванні, рециклювання матеріалів, утилізацію звалищного газу, виробництво компосту тощо.

І останнє (але не менш важливе), Києву критично потрібен план збільшення площ поглиначів вуглекислого газу (зелених насаджень).

Це однозначно не виключний перелік, але він дає бодай розуміння напрямків руху Києва до екологічно збалансованого функціонування.

Звісно, усі плани щодо покращення стану навколишнього середовища мають здійснюватись у тісній співпраці міської влади з неурядовими природоохоронними організаціями - в останніх є величезних світовий досвід, ідеї та люди, готові їх втілювати в українські реалії життя.

Початком такого руху має стати ухвалення міського Плану попередження кліматичних змін, що включатиме в себе екологічний та енергетичний аудит Києва, окреслення технічних та технологічних новацій, придатних для інтеграції у міське життя, часткову реорганізацію систем енергозабезпечення, створення локальних потужностей на екологічно дружніх засадах, економічне стимулювання цих дій, оптимізацію схем транспортного руху, активне озеленення, постійний моніторинг рівня та характеру забруднення атмосферного повітря тощо.

Як би пафосно це не звучало, нашим дітям та рідним доведеться щосекунди дихати повітрям цього міста і у 2025 році, і роки після. Саме тому важливо, щоб План попередження кліматичних змін та заходи, передбачені Декларацією Зелених Міст, стали невід'ємною, інтегральною складовою Стратегії Його розвитку.

Денис Москаль, депутат Київради, голова фракції "Республіка Київ", голова Партії Зелених