Новий інтернаціоналізм чи нова русифікація

Нещодавня акція протесту під стінами Київради проти намірів столичної влади перевести частину київських шкіл та дитячих садків з української мови на російську була викликана неодноразовими публічними заявами начальника Головного управління освіти і науки КМДА Віри Горюнової, а також кулуарними діями чиновників для забезпечення таких "прогресивних" намірів.

Для першого озвучення заяв керівниця столичної освіти вибрала зовсім невипадковий час - день нагородження переможців та учасників I Всеукраїнської учнівської олімпіади з російської мови та літератури, запровадженої цього року міністром Дмитром Табачником.

До речі, компанію Горюновій під час цієї швидкоплинної олімпіади склали поважні особи - заступники Міністра освіти і науки, молоді та спорту, Посол Російської Федерації в Україні, представник Міжнародного фонду "Русский мир".

Аргументи Горюнової звелися до того, що, по-перше, росіяни є найчисельнішою національною меншиною. По-друге, влада не може створювати дискомфорт російськомовним дітям, які повинні вчитися в своєму районі ближче до дому. По-третє, Головне управління освіти і науки КМДА піклується також про комфорт представників інших країн, які не знають української мови - "У Києві збільшується кількість бізнесу... і для них ми відкриваємо (російські школи й садки) в першу чергу".

Горюнова встигла навіть назвати конкретні навчальні заклади, яких торкнуться зміни мовних статусів. Зокрема, повністю на російську мову перейде школа "Інтелект", російськомовні класи з'являться в школі № 105 Дарницького району столиці.

Паралельно з цим вона запевнила, що кількість україномовних шкіл і дитсадків скорочуватися не буде. Якщо так, то після переведення "Інтелекту" на іншу мову навчання пані Горюнова повинна відразу створити україномовну школу "Інтелект". Звучить абсурдно, але  випливає з логіки її слів.

Організатор акції протесту - Координаційна рада з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства "Меморіал" ім. В.Стуса - звернулася до голови Київської міської державної адміністрації Олександра Попова, де виклала свою стурбованість планами влади повернутися до ганебної практики радянських часів - зросійщення середньої і дошкільної освіти в столиці.

Уже зараз, як зазначено у зверненні, в багатьох дитячих садках вихователі припиняють спілкуватися з дітьми українською мовою і читати їм українські казки.

Насправді проблему російськомовних шкіл і дитячих садків к Києві роздувають штучно і цілеспрямовано після приходу до влади Партії регіонів на чолі зі своїм президентом Віктором Януковичем.

Особливо старається міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник, який вважає столицю "багатомільйонним російськомовним містом" і нарікає на те, що в шкільній освіті Києва відбувся "перекос". Саме він намагається змінити мовну політику в державі.

Першу спробу на новій посаді він зробив ще у травні минулого року, коли звернувся безпосередньо до президента з пропозицією скасувати указ президента Віктора Ющенка від 15 лютого 2010 року "Про Концепцію державної мовної політики" - "у зв'язку з необхідністю продовження опрацювання проекту Концепції з метою повного врахування вимог Конституції та міжнародно-правових документів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою".

Коли ця пропозиція не була підтримана на Банковій, а підписана Ющенком Концепція залишилась у підвішеному стані, тобто, "висить" на сайті президента Януковича, але більше мертва, аніж жива, Табачник вирішив діяти в інший спосіб.

Міносвіти "розродилося" Концепцією мовної освіти, найголовнішою метою якої стало положення про вільний вибір мови навчання, що є "важливою характеристикою демократичного суспільства та концепції мовної освіти".

Отже, звідки ноги ростуть у питанні потреби в російськомовних школах і садках у Києві, зрозуміло. Тож навряд чи публічні заяви Горюнової були її власною ініціативою, тим більше, що вона навела статистику, яка, фактично, спростовує її слова про дискомфорт російськомовних дітей.

Сьогодні в столиці російську мову вивчають 26% від загальної кількості учнів міста, функціонує 7 російськомовних та 11 двомовних шкіл (з українською і російською мовами викладання), в яких майже 6,5 тисячі учнів мають можливість здобувати повну середню освіту з усіх предметів російською мовою. Крім того, понад 52 тисячі учнів вивчають російську мову як навчальний предмет. І все це - за рахунок столичного бюджету.

Між іншим, те, що всі предмети у російськомовних школах викладаються лише російською мовою, суперечить міжнародним рекомендаціям, внаслідок чого державної мови діти не чують ні вдома, ані на вулиці.

У Рамковій конвенції про захист національних меншин підкреслюється, що навчання мовою національної меншини має здійснюватися "без шкоди для вивчення офіційної мови або викладання цією мовою", оскільки "знання офіційної мови є одним із чинників соціальної злагоди і єдності".

Ця вимога міститься і в Гаазьких рекомендаціях щодо прав національних меншин на освіту: "Разом з тим особи, які належать до національних меншин, зобов'язані інтегруватися в більш широке суспільство держави через належне володіння державною мовою".

Подібне застереження зроблено в Європейській хартії регіональних мов або мов меншин: "Охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні зашкоджувати офіційним мовам і необхідності вивчати їх".

Володіння державною мовою є, як відомо, однією з основних умов надання людині українського громадянства і повноцінної участі її в державному житті країни.

Складається враження, що мета Головного управління освіти і науки КМДА та її "наставника" - не в турботі про дискомфорт російськомовних дітей і права людини, а в гальмуванні об'єктивного конституційного процесу "всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України".

Пригадую, в лютому 2005 року новоспечений секретар Ради національної безпеки та оборони Петро Порошенко на своїй першій пре-конференції зробив схожі заяви до тих, якими відзначилася Горюнова. Він заходився опікуватися відновленням груп у вищих навчальних закладах з російською мовою навчання, створенням російськомовного телевізійного каналу і таких самих радіостанцій.

Тоді вище керівництво держави не підтримало такої самодіяльності, і досить швидко про ці заяви забули. Чи відступить нинішнє керівництво міста від озвучених начальником Головного управління освіти і науки КМДА заяв, маємо дізнатися вже швидко.

Одна з вимог авторів звернення до Попова - "офіційно спростувати чи підтвердити публічні заяви Горюнової щодо планів русифікації освіти в столиці України".

Серед тих, хто підписав згадане звернення, відомі вчені-мовознавці, вчені-юристи і вчені-літературознавці, професори Володимир Василенко, Лариса Масенко, Володимир Панченко та Іван Ющук, народні депутати Юрій Гнаткевич й Олесь Доній, Голова постійної комісії Київської міської ради з питань культури та туризму Олександр Бригинець, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Михайло Слабошпицький, автор "Мовного балансу України" Олег Медведєв, представники громадських організацій "Не будь байдужим!", "Відсіч", "Молодий Народний Рух", "Люстрація", Комітет захисту українських журналістів, Фундація ім. Олега Ольжича та "Національний Альянс".                                                                                                                                                                          

Тарас Марусик, колишній завідувач відділу з питань мовної та етнонаціональної політики секретаріату президента, голова Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства "Меморіал" ім. В.Стуса