Київські схили ПРОТИ забудови

Упродовж майже трьох століть найвищою спорудою київського правобережжя була Велика Лаврська дзвіниця. За цей час 96-метрова перлина архітектури, споруджена коштом гетьмана Івана Мазепи, витворила знаменитий на весь світ краєвид правого берега Української столиці і стала незаперечним символом "матері міст руських".

Свого часу обскакати його ні за висотністю, ні тим більше за значущістю не змогла навіть Батьківщина-мати - кажуть, що рішенням самого Щербицького їй обкарнали меча на 12 метрів і цим підпорядкували мега-скульптуру домінанті Лаврської дзвіниці.

Лаврська дзвіниця. Фото з Форуму Української правди

Царствене верховенство златоглавої вежі на "святих київських горах" було чинним до 2004-го року. А потім ні сіло ні впало його скасували і всучили недоторканним (згідно з законом) схилам двадцятидвоповерхового монстра на Грушевського,9-а.

Дебела химера своїми безпардонними масштабами утрамбувала святість літописних пагорбів і переможно засвідчила, що на заповідну місцевість - як то писав класик - "прийшов чумазий".

Нечуване беззаконня не спричинило тоді жодних протестів з боку пам'яткоохоронних органів. У набат забила громадськість. І навіть домоглася ухвалення офіційного рішення про зниження поверховості висотного монстра. Але коли з'ясувалося, що  верхні поверхи уподобали собі не прості чумазі, а з керівництва ВР - влада остаточно визнала химеру недоторканною. А, відповідно, її наругу над заповідними схилами та історичним краєвидом - законною.

Творець монструватої будови - архітектор Сергій Бабушкін - заявив, що відтепер "в Кієвє начался большой і радостний празднік архітєктури". І  всі чумазі враз уторопали, що на святих київських горах настав час влаштовувати шабаш. 

Сьогодні дзвіницю "переплюнув" "монстр на Грушевського". Фото Олега Стельмаха (elektraua.livejournal.com)

З вибором наступної адреси довго не морочились - чергового монстра вирішили мурувати на Мазепи, 11а.  Це просто по сусідству з Великою Лаврською дзвіницею, на місці зруйнованого 1937 року більшовиками Микільського собору. Подібне святотатство юридично унеможливлюють з десяток вітчизняних законів і ратифікованих Україною міжнародних пам'яткоохоронних документів.

Проте всі державні дозвільні служби смиренно благословити богохульний проект. І за короткий час на самому краєчку заповідної дніпровської кручі забовваніли 18 поверхів залізобетонної арматури.

Незбагненні за красою габарити нової примари спроектувала творча архітектурна майстерня "Мрія" (на пару з "Архітектурним Союзом" Бабушкіна ця контора вміє бездоганно задовольняти смаки київських чумазих).

Відтак на святих схилах по-справжньому загудів "большой і радостний празднік архітєктури", і на місці знаменитого краєвиду постала чудакувата картинка, про яку в народі зазвичай кажуть "чорт-зна що і з боку бантик" (функцію бантика, зрозуміло, відтепер виконує Лаврська дзвіниця).

"Нравітся ето кому-то ілі нєт, но панорама Кієва нє может оставатися нєізмєнной", - безапеляційно заявив киянам заслужений архітектор України Бабушкін.

Культурній громадськості столиці це не сподобалось, але після програшу у битві за Грушевського 9-а вона опустила руки.

Експертам ЮНЕСКО знищення історичного краєвиду не сподобалось настільки, що вони оповістили про можливість виключення Лаври зі Списку всесвітньої культурної спадщини.

Однак в інформаційний простір України їхні заяви не пробились, оскільки припали на період зникнення з магазинів гречки.

Врешті-решт, з владою чумазих на святих київських схилах змирились усі.

Окрім самих схилів. От некомфортно їм стало на бабушкінському "празднікє архітєктури". Та й вирішили вони цього лиха здихатись. І почали повзти вниз до Дніпра, незаконно порушуючи всі гарантії безпеки, які чумазим написали у Спецуправлінні протизсувних робіт. 

Разом зі схилами вирушив у дорогу і будинок на Грушевського 9а.

Але оскільки проектними можливостями пересування об'єкту у просторі було не передбачено, будова знизу доверху пішла тріщинами.

Чумазі перепудилися та з переляку почали з боку Паркової алеї ліпити до неї контрфорс (опору) у вигляді 11-поверхової добудови. І цим ще більше додали масла у вогонь.

У результаті сьогодні всі контори з продажу нерухомості завалені пропозиціями апартаментів на Грушевського, 9а. Тож бажаючі придбати "відовиє квартіри в елітном домє с європараднимі" мають поспішати допоки Бабушкінське судно остаточно не з'їхало у Дніпро. 

Немає жодних сумнівів, що рано чи пізно така доля чекає і Даймон хіл на Мазепи, 11а. 

Ще один "монстр" на Мазепи, 11а. Фото Олега Стельмаха

А все тому, що геологія дніпровських круч не придатна для будівництва висоток, - так завжди стверджували і стверджують нині в інституті геології НАН України.

"Хмарочоси можливі лише на кристалічних ґрунтах. У світі на сьогодні не існує технічних засобів для  зміцнення 100-метрових зсувонебезпечних схилів, - говорить науковий співробітник інституту геології Вадим Рибін і називає будівництво на київських схилах "чистісінькою авантюрою".

До речі, сумну долю елітної арматури на Грушевського та Мазепи невдовзі розділить і президентський вертолітний майданчик. Оскільки зовсім поруч з будівництвом цього об'єкту ВЖЕ утворилася так звана "тріщина заколу", яка завжди є передвісником зсуву.

Тож трохи надмірних опадів плюс вібрація під час зльоту чи посадки і гарант Конституції вкупі з бригадою охоронців також ризикує опинитися в Дніпрі. Звичайно, трагічним наслідкам події можна запобігти, тримаючи на борту комплект плавзасобів.

Але, про черговий прикол президента знову гудітиме весь світ.

Цілком імовірно, що тоді президентські радники запропонують своєму шефу для посадки щось гуманніше за багатоярусне летовище на зсувонебезпечних схилах. Не виключено, що вони почнуть цікавитися світовим досвідом.

Наприклад, поїдуть до Сполучених Штатів і відстежать, яким чином гелікоптер з американським президентом примудряється сідати просто на зелену галявину біля Білого дому.

Одним словом, якось воно буде. Але вже точно, що буде інакше, ніж є зараз.

Бо незалежно від того "нравітся ето кому-то ілі нєт", але святі київські схили верховенства чумазих над собою не визнають ніколи.

Ірина Костенко