Битва за Київ: між Сціллою та Харибдою

Версія для друку     Додати коментар

08.04.2011  10:17 __ Олександр Радчук, для УП

Фото з сайту oles.com.ua

Много нас, а он - один.

Дитяча пісенька з мультфільму

Останнього березневого дня в Києві стартував черговий виток боротьби за владу в столиці. Як відомо, уперше голова КМДА Олександр Попов виступив публічно перед депутатами Київради з політичною викривальною промовою проти "молодої команди" мера Черновецького.

Попов розповів про явища, про які досі більшість політиків Києва вже неодноразово розповідали, про це знали й у владі, і самі мешканці столиці. Принаймні, хто не знав, той здогадувався. Мова йшла про корупцію й земельні оборудки.

Перш за все Попов використав свою промову з певною метою, зокрема - змінити керівництво Київради. Він навів факти багатомільярдних афер із київською землею та комунальною власністю, які відбувалися в місті з кінця 2007 року по липень 2010 року.

Тобто, після того як сам Попов отримав у червні 2010 року посаду першого заступника голови КМДА, корупція зникла?

Ну й ще декілька цифр, які навів намісник президента в столиці: з 2007 року в територіальної громади Києва відібрали 3500 гектарів землі загальною вартістю близько 70 мільярдів гривень. Сума вражає. Однак, окрім усього іншого, він ще й публічно назвав зятя Черновецького В'ячеслава Супруненка - головним скупником київської комунальної власності за заниженими цінами.

Нагадаємо, що до цього часу Попов уникав політичних заяв та ніби не втручався у чвари київських політиків. Оскільки загальна ситуація в Києві із приходом до влади Віктора Януковича була складною та неоднозначною для Партії регіонів, вирішено було діяти поступово, методично нарощуючи потенціал для наступних виборів у столиці.

Як відомо, на одній із перших прес-конференцій після призначення Попова в червні 2010 року першим заступником голови КМДА, мер Черновецький, фактично, склав із себе обов'язки очільника міської держадміністрації. При цьому пролунав меседж: Попов займатиметься господарською діяльністю, Черновецький - політикою.

Уже в лютому цього року, після того як Азаров ніби жартома наказав відшукати і повернути мера Черновецького виконувати свої обов'язки, Попов впевнено доповідав про те, що мер Києва повинен займається роботою місцевого самоврядування, а його функції та функції голови КМДА чітко розділені і конфліктів немає.

Однак, якщо Черновецький особливо не чинив опору, то депутати його блоку в Київраді є однією з потужних сил, яку подолати регіоналам стало не до снаги. Використовуючи ситуацію із Черновецьким для відтягування виборів у столиці, влада сфокусувалася на боротьбі за крісло секретаря Київради.

Уся промова Попова зводилася до того, що необхідно змінити владу, а отже, і створити нову більшість.

Далі головне протистояння зосередилося саме на лінії "Попов-Довгий".

Однак Довгий, як виявилося, міцний горішок. Можливо, такий образ створюється спеціально. До речі, протягом 2010 року в депутатів Київради вже виникало бажання змінити секретаря, і Довгий діяв за тим самим сценарієм - після заяв депутатів він особисто ставив питання на голосування про недовіру, і постанова не набирала необхідної кількості голосів.

Уся низка подій, яка розгорнулася навколо боротьби за владу в Києві, породжує декілька варіантів можливих сценаріїв, враховуючи те, що про вибори в столиці наразі мови не йде.

Варіант перший

Насправді боротьба відбувається навколо ключової для регіоналів посади секретаря Київради. На користь цього сценарію можна віднести впевнену заяву Попова після невдалого голосування за відставку Довгого про те, що невдовзі в Київраді буде створена нова більшість. По-друге, у медійному просторі з'явилася інформація про те, що підтримати регіоналів може й Кличко, а також інші депутати-опозиціонери.

До речі, тема "тушок" в міськраді Києва досі не розкрита: відомо про те, що бютівці вже давно загубили власну монолітність і "розсипалися" на 3 окремі угрупування.

Отже, регіонали точно скористаються можливістю спокусити окремих депутатів, чи навіть групу депутатів, якщо вже цього не зробили. Такі дії дозволять повністю розв'язати руки владі в Києві, призначити своє керівництво Київради, а потім, набравши необхідної ваги, висловити 2/3 голосів міськради недовіру меру - і піти на вибори.

До речі, згідно зі змінами до закону про столицю, які були ухвалені восени 2010 року, з'явився пункт про те, що обов'язки мера може виконувати секретар Київради аж до виборів нового очільника міста.

Варіант другий

Олесь Довгий веде боротьбу за сфери впливу. Він вдало використовує гру на зниженні популярності влади в країні, і в Києві зокрема, одночасно згуртовуючи фракцію блоку Черновецького в міськраді.

У принципі, це тактика, запозичена в "300 спартанців": поки вони триматимуться разом на чолі із ключовою посадою секретаря Київради та слабким мером, фракція матиме вагому перевагу в разі проведення виборів у Києві, до того ж, протистоятиме можливому силовому натиску з боку влади.

Можливо, саме із цим пов'язане зростання останнім часом медіа-присутності Довгого у ЗМІ.

До речі, Довгий скористався тактичною перемогою й почав активно використовувати тезу про те, що Попову варто зайнятися справами міста, а не політикою. Навіщо йому нова більшість? Його й так підтримує існуюча.

Більш того, за словами Олеся Станіславовича, він готовий навіть припустити, що Попова штовхають у прірву політичної боротьби якісь невідомі злі сили: "Я вважаю, що в Олександра Попова на сесії вийшов не звіт, а звинувачувальна промова. І ми готові списати це на недопрацювання помічників. Думаю, комусь вигідно спровокувати мене на конфлікт із КМДА, але я, навпаки, налаштований на конструктив ", - підкреслив Довгий.

Варіант третій

Протистояння Попова й Довгого - фарс, гра на публіку. Перш за все, про це свідчить голосування самої фракції регіоналів у Київраді, коли вони не підтримали відставку Довгого.

На думку політолога Володимира Фесенка, це може свідчити про 2 сценарії закулісної боротьби за владу над депутатським корпусом: перший - це, власне, домовленості між Довгим і Поповим про надання певних гарантій "молодій команді".

Другий - це те, що сам Попов ще не звик до специфіки відносин між гравцями в міськраді. Справа в тому, що в самій ПР існують певні групи впливу, які звикли до того, що з ними "домовляються". А Попов, у силу своєї політичної недосвідченості, міг просто залишити поза увагою цей факт.

Окрім того, власне, постає питання: а ким замінити Довгого?

Оскільки депутатський корпус поки що не має чіткого бачення, хто замінить секретаря Київради, тому й вирішили не ризикувати.

У лютому в медіа також з'явилися чутки про те, що Олесь Станіславович активно домовляється про власні перспективи й про перспективи, фактично, усієї столичної міськради безпосередньо з АП. Ба, навіть більше: нібито іміджем секретаря Київради, і іміджем Олександра Попова займається одна команда політтехнологів, близьких до АП.

З іншого боку, дозволимо собі сміливість пофантазувати: адже дуже вигідно утримувати позицію "конфлікту" між очільником КМДА і секретарем Київради.

У такому випадку цілком реально в певний час створити більш позитивний імідж одному з учасників цього "конфлікту" напередодні виборів. Питання лише в тому, на кого влада зробить ставку, і чи вона вже визначилась із цим питанням.

Звичайно, що більш імовірним виглядає варіант "білого та пухнастого" Попова, який змагається з вітряками. А весь негатив на себе прийматиме депутатський корпус міськради, включно з її керівництвом. Мовляв, влада робить усе, щоб навести порядок у столиці, та от лихо: корупційні схеми в столичному парламенті побороти не вдається.

З іншого боку, вже зараз зрозуміло, що, скоріше за все, Довгий майстерно блефує перед владою, і спробує взяти для себе все по-максимуму.

Тому вже зараз від нього чутно намагання дистанціюватися від старих зв'язків із Черновецьким, і самотужки спробувати закріпитися в політичному житті столиці.

Варіант четвертий

Найнеймовірніший, проте, можливий: дострокові перевибори в Києві до кінця 2011 року.

Сам Довгий може шляхом перемовин стати як інтегратором нинішнього складу Київради, тобто, запропонувати нову більшість владі в обмін на певні гарантії, так і "каменем спотикання". Тобто ескалація конфлікту між Поповим та Довгим заведе нинішню ситуацію в глухий кут, і таки дострокові перевибори в Києві відбудуться вже до кінця цього року.

Не забуваймо, у Довгого є "козир" - мер Черновецький, який завжди може подати у відставку. Себто - це автоматично означатиме перевибори, а секретарю Київради - виконуючого обов'язків мера.

На цей варіант владі важко буде погодитися.

Адже фінальний рахунок - не на їхню користь. Про це свідчать і протестні настрої виборців, і загальна перевага в голосах опозиційних сил, і можлива низька явка на виборах у Києві.

У будь-якому випадку, у разі розгортання подій за цим сценарієм, ми зможемо спостерігати справжню "верденську м'ясорубку" за владу, тільки з місцем подій у Києві. Можна навіть не сумніватися, що в хід підуть численні кримінальні справи по "молодій команді", і по самому Черновецькому. Можливо, сімейні зв'язки тут не врятують і самого Довгого від кримінального переслідування.

Адже мова йде про Київ.

*     *     *

Фактично, зараз відбувається ситуація, коли владі потрібно показати, хто насправді хазяїн у Києві. Адже столиця - це певний ключ до стабільності (в розумінні нинішньої влади) і можливого контролю над ситуацією в усій країні.

Тобто, це запорука, ресурс, завдяки якому влада може або дійсно спробувати провести зміни в країні, або, в інакшому випадку, просто осідлати ядерну бомбу.

Звичайно, найбільш прийнятним варіантом для киян буде саме зміна влади в столиці шляхом перевиборів. І краще - якомога скоріше.

Проте, найімовірніше, нинішня влада буде робити все, аби цього не сталося в найближчі 1,5-2 роки.

Та й альтернатив у киян буде не багато: на політичному небосхилі Києва майорять ті ж самі обличчя. До речі, за думкою політологів, те що відбувалося за нинішнього складу депутатів міськради, настільки "тхне", що відбілитися й відпозиціонуватися буде вкрай важко всім її учасникам. Незалежно від кольорів політсил.

Як і герої гомерівської "Одіссеї", кияни опинилися в пастці між Сціллою та Харибдою.