Сльози подяки Януковичу

Нехай вибачить мене Віктор Федорович, але мені здалося, що виступав Віктор Андрійович.

Які прекраснодушні, милі побажання!

Які вони безтілесні, не підкреслені жодним порухом ясновельможного мізинця!

І не було б у словах зовсім різниці між попереднім Ю і нинішнім Я, якби не була мені відома жорстока реальність, у якій змушений виживати містозахисний  рух з приходом нового президента.

Якщо Ющенко бездіяльністю та невтручанням породжував хаос, у якому можна було шукати шляхи до перемоги, де зухвалість та сміливість інколи викликали посмішку долі, то в нинішніх політичних заморозках активісти для влади є величиною, якою можна знехтувати, а якщо потрібно - помножити на нуль.

Почну з нуля, тобто з репресій.

Яка іронія долі - у пам'ятний четвер (17 березня), коли Янукович сипав чудовими планами порятунку міста, якраз минав рік, як його колега по партії, безчесний забудовник Нвер Мхитарян за допомогою фальшивих звинувачень ініціював кримінальне переслідування активіста Олександра Гудими, котрий захищав будинок по бульвару Лесі Українки 9. До того будинку компанія Мхитаряна "Познякижилбуд" всупереч усім нормам та здоровому глузду присобачує свою нову висотку, закриваючи людям світ. 

Після акції протесту, де були Гудима та декілька активістів, переважно жінок, на них посеред вулиці налетіли беркутівці, побили, скрутили і повезли у відділок. Звідти жінок випустили, а Гудиму тримали три дні у СІЗО.

За вказівкою нової влади п'ятеро бійців "вінтять" одну жінку - учасницю протесту. Рівно рік тому

Тепер вже рік, як Гудима сидить на підписці про невиїзд, "свідки" намагаються переконати суддю, що він побив охоронця.

Отак дорого коштує спроба перейти дорогу будівельному бізнесу Партії Регіонів. А президент зараз і каже - нехай жвавіше скаржаться, і відкриється їм... Ну як тут не заплакати з радості! Нарешті Гудиму залишать у спокої! Мабуть... (Наступний суд буде у квітні).

Та годі ридати, йдемо далі. Янукович закликає громадськість долучатися до розробки закону про охорону пам'яток. Я вже казав, що ця громадськість раніше була стабільним ніщо для президента?

Не так давно Янукович особисто позбавив її голосу при ухваленні містобудівних рішень. Тепер рубати парки, руйнувати старовинні будинки та встромляти склобетонні вироби непристойних розмірів у серця українських старовинних міст дуже просто. Дякувати Богу і гаранту конституційних прав, останній підписав відповідний закон "Про регулювання містобудівної діяльності".

Проти нього протестували по всій Україні - екологи, містозахисники, охоронці пам'яток... Але не чув їх Монарх.

Натомість чув Тігіпка і Азарова, Парцхаладзе і Миргородського. Порух руки президента - і вже не потрібна така обтяжлива для забудовників формальність, як громадські слухання, не треба робити перед будівництвом експертизи екологам, спеціалістам з охорони пам'яток, археологам.

Просто приходь, став швидко паркан і починай будувати. А як протестуватимуть занадто гучно - Мхитарян підкаже, як їх того-етого, вистроїти під вертикаль влади.

Тож коли зараз Янукович тупає своїми хворими ногами на різунів столичних дерев, мені мимоволі навертаються сльози на очі від такого переродження президента!

(Сподіваюсь, наша перша особа має піти до дзеркала і як слід посварити себе, або хоча б ту августєйшу руку, котра підписала закон "Про регулювання містобудівної діяльності").

Йдемо далі лабіринтами президентської думки. Янукович каже, що скаржитись треба у Держкультспадщини, як інституцію компетентну в охороні Софії Київської зокрема та історичного центру взагалі.

Нехай же буде відомо усім, і навіть президенту, що на тому Держкультспадщини тавра нема де ставити. Саме цей орган, з дозволу сказати - держави - погодив УСІ будівництва у буферній зоні Софії Київської, всупереч зобов'язанням України перед ЮНЕСКО.

А тепер Держкультспадщини ще й підтримує забудовників у судах, судиться з киянами. До того ж дезінформує громадськість, що нібито ЮНЕСКО не проти цих скандальних будівництв біля стін Софії.

Це все вже за нової влади, якщо хтось сумнівається.

Отакий корисний орган цей Держкультспадщини. Дякуємо, дякуємо за пораду, Вікторе Федоровичу!

Можна було б продовжувати, і написати про те, що за царювання Януковича у Києві були вирубки просто небачені і нечувані, що його сатрапи-забудовники чхати хотіли на введений ним самим мораторій на видалення зелених насаджень, що центр Києва президент може захистити одним порухом, видавши указ про мораторій на будівництво високих будівель в історичному центрі, що прокуратурі ні разу не відреагувала належно на скарги киян, бо розуміє лише свисток згори і т.п.

Але сльози вдячності президенту за все сказане ним заливають клавіатуру, несила писати.