Столиця на колінах, або Чи потрібен Києву мер?

Скупенька сльоза потекла з очей київського виборця. Чи то від глибокого жалю, що повторно обрали Льоню, чи то від немочі когось обрати нового, чи може від усвідомлення, що цей новий вже ні на що впливати не буде. Ситуація патова.

Народно обраний мер реальних повноважень не має, а виборювати хоча б якісь відмовляється, оскільки боїться сісти в тюрму, про що урочисто і заявив у своєму епохальному інтерв'ю 9 лютого.

І, чисто по-людськи, мера зрозуміти можна. Ну дійсно ж можуть посадити. Он скільки їх там вже в лук'янівському СІЗО набралось. Але це тільки "чисто по-людськи". З точки зору прагматичного киянина, проблеми Леоніда Михайловича - це його особисті проблеми, тож нехай він їх і вирішує.

А міський голова повинен бути. Нормальний. Хоча б "нормальний", вже не кажучи про "дієвий, фаховий, публічний". Він, принаймні, має не боятись сісти в тюрму. Мер Києва повинен лобіювати інтереси киян.

Ця тривіальна фраза на сьогодні дещо втратила свою тривіальність і набула певного відтінку бажаної реальності.

Мер повинен поставити низку запитань державній владі, основне з яких: чому все те, чим керує Олександр Попов називається Київська міська державна адміністрація, а не виконавчий орган Київради і чому цим органом має керувати намісник президента, а не народно обраний мер?

Це на сьогодні риторичне питання. Його просто потрібно озвучити. Відповідній особі в правильному місці. І починати шукати відповідь на це питання.

Посада мера, навіть при сьогоднішній складній ситуації, не така вже й безпорадна. Треба детально вивчити всі юридичні нюанси, правильно застосувати наявні ресурси і впливати на ситуацію з метою її зміни. Адже сьогодні ніде не зафіксований розподіл повноважень між головою КМДА і міським головою, між КМДА і виконкомом Київради.

І всі старожили на Хрещатику, 36 це дуже добре знають. Усі "багаторічні" начальники управлінь, ця вічна середня ланка, просто мовчать, бо бояться. Хтось через те, що буде моментально звільнений, а хтось, як чинний мер, що сяде в тюрму.

Для того, щоб мер міг справді впливати на процеси в столиці, треба тільки відповідну особистість, фахову команду поряд і підтримку киян. Їх же можна просто обрати. 

Що ми на сьогодні маємо. У місті повільно, але впевнено проходить потужна кампанія по дискредитації місцевого самоврядування як інституту.

Про місцезнаходження авторів даної кампанії на банковій можна тільки здогадуватись. А от впевнено сказати можна про те, що і чинний мер і склад міської ради не самовільно  дають цій кампаній підґрунтя і творче натхнення.

Усе складається, як в гарному пасьянсі: мера вже давно зробили (чи то пак, сам себе зробив) космонавтом, депутати міські відверто слабенькі (і це треба визнати), мало публічні, не можуть чітко сформулювати свою позицію, і відповідно зайняти її, цю позицію, також не можуть.

Не зрозуміло, де блок Черновецького на сьогодні - це влада чи опозиція до влади, де блок Кличка, котрий в низці питань активно підтримував адміністрацію Попова, і скільки фракцій створилось з фракції БЮТ, не кажучи вже про те, де ці фракції в політичній площині.

Таким чином, кияни, потихеньку заковтують медійний гачок, що міські депутати всі продажні бізнесмени, все крадуть, ідуть туди тільки з метою нажитись і так далі по тексту.

Те, навіщо їм стільки повноважень, випливає з фахово-підготовлених меседжів технологів Банкової. Таким чином реалізовуються поточні завдання кампанії - повільно, але системно у Київради забирають, один за одним, її законні повноваження.

Дійшло до абсурду, КМДА вирішила, що профільні заступники повинні візувати проекти рішень Київради з ключових питань. За задумом авторів, в кінці кампанії, і, очевидно, це і є основна мета, в киян має зародитись запитання: а навіщо взагалі ці депутати без повноважень, мер без повноважень. І тут президент швидко дасть очікувану відповідь на питання.

Тільки на мить уявіть картинку. Ось вам, кияни, Олександр Павлович Попов - "класний хлопець", господарник, вирішує питання, не займається політикою, ні з ким не воює, забезпечує тепло і світло. Ось його команда, також класні хлопці, всіх підтримують профільні міністерства, президент, панує злагода і спокій... 

А що кияни? А киянам, складається враження, що все по барабану. А всім іншим кияни по барабану. Спікери по столичній темі відверто слабенькі, як від опозиції, так і від громадськості. Бракує гострих питань, авторитетних особистостей та й просто фахових думок.

Столичні проблеми, так би мовити, другорядні, вони відходять в тінь під тиском важливості подій на державному рівні. А це неправильно. Адже київська міська державна адміністрація - це країна в країні, це величезний орган, з більш ніж 40 управліннями і більш ніж 150 комунальними підприємствами, не кажучи вже про 10 районів.

Це десятки тисяч людей, що працюють в цій державній машині і мільярдні бюджети. Це орган, що докладається до впорядкування нашого життя у всіх сферах. ЖКХ, благоустрій, лікарні, школи, спорт, земля, МАФи, зовнішня реклама, купа дозвільної документації, соціальні виплати, працевлаштування... Це тільки скромний перелік основних напрямків. І до контролю за цим всім громадськість має дуже опосередковане відношення. Це таке коректне формулювання. Відверто скажемо - не має взагалі.

І на завершення - чисто філософсько-соціальний момент. Віктор Янукович у Києві не переміг (судячи з результатів по Києву). А керує в Києві людина Януковича. Якось не гарно вийшло з киянами.

Мабуть, треба чемно попросити Леоніда Михайловича все ж таки написати заяву про відставку, обрати нового мера і змусити його реально керувати містом. І якщо треба буде, то допомогти йому в реалізації цих його прав, делегованих йому, до речі, громадою.

Якщо в братній сусідній державі президент мера столиці "отрек от власти", то мимоволі з'являється питання: "А що ж зробили з мером Києва в Україні?". Просто назвали це по-іншому, а по суті ми мчимось за "товаришами".