Веб 2.0: меседж "Влада руйнує Київ"

Замок Барона. Фото Газети по-київськи

Невдоволеність українців проявляється в різних форматах. Усі вони зумовлені головною причиною - відсутності впевненості в завтрашньому дні. Перспектива зубожіння нації та репресій із боку влади стає все більш реальною.

На  цьому фоні українська громада активізується  й шукає результативних форм протесту. Вона протистоїть примарам "кучмізму", які чорною тінню нависли над Україною. 

"Результативність" підкреслена недарма. Ще рік тому ми жили в умовах паритету двох ворогуючих політсил. Обидві сторони загравали із народом, влада не надто втручалася в життя підданців.

Останні, на знак подяки, стали манкірували черговими виборами. Громадська активність відбивалась в малочислених пікетах, що викликали жалість, і безкінечних "списках підписантів".  

Себто, опір мав ознаки "формальності".  

Сьогодні не можна дозволити собі подібне. Протидіяти владі треба лише так, щоб відгукнулося - не обманеш себе імітацією, п'ятак не допоможе жебракові! 

Отже, люди намагаються знайти спільний шлях. Координуватися стає дедалі зручніше в інтернеті, зокрема, у соціальних мережах. 

Не будимо тішитися ілюзіями, що завдяки інтернету ми зможемо зробити національну революцію. Однак за допомоги фахових людей можна спробувати розібратися - що нові комунікації творять із людьми. 

Відразу після  Нового року Київ сколихнула новина. Користуючись передсвятковим настроєм городян, забудовники, причетні до голови СБУ Хорошковського, зруйнували старовинний дім на вулиці Сагайдачного. Натомість пообіцяли поставити страшну скляну коробку.  

Садиби Казанського вже немає

"Газета по-київськи" надрукувала список архітектурних пам'яток, які буцімто збираються нищити, серед них і знаменитий Замок Барона на Ярославовім Валу. Подія сколихнула киян, що й вилилося в низку акцій, зокрема, і в соціальних мережах.  

Точніше - передусім у соціальних мережах.  

Киянка Тетяна Зозуля, автор мистецьких проектів, заснувала на Facebook групу "Врятуємо Замок Барона". Завдяки власним зв'язкам, вона залучила до групи членів королівських родів (Antoine Bourbon-Parme d'Orleans, Brunei Princess Akidah), меценатів, видатних артистів, зокрема, письменника Андрія Куркова тощо.  

Паралельно діяла спільнота "Збережи Старий Київ" у ЖЖ, де беруть участь активісти, які вже мали результативні заходи, коли вдавалося зупиняти незаконні забудови, знищення архітектурних пам'яток. 

Відразу ж вирішили, що акція не матиме політичних гасел, жодні натяки на політику неприпустимі. Така заборона виглядає дивною в очах людей, котрі мешкають у тих країнах, де їм більше пощастило на доморощених політиків. Однак усі погодилися із закликом Тетяни Зозулі: "Тих, хто прийде на акцію із прапором політичної організації, або кричатиме політичні гасла, - ми маємо вправі вважати провокатором". 

Цілі були обговорені, сформульовані й доведені до загалу:  

1. Організувати публічний тиск на конкретних винних чиновників, що причетні  до руйнації нерухомих пам'яток Києва.  

2. Зробити незалежний інформаційно-методичний майданчик в інтернеті для координації дій та громадського моніторингу подій. 

3. Активно реагувати  на виявлені інциденти та загрози  місту громадськими акціями та  колективними листами, зверненнями, запитами. 

Зазначимо конкретність вимог: предметно вказується, що і якому відомству треба зробити, аби виправити ситуацію.  

Було створене інформаційне поле, яке за своїми масштабами більше походило на театр бойових дій. З одного боку - тисячі активних киян, а з іншого - влада, яка інертно спостерігає, як руйнується культурне надбання століть. Про це зняли сюжети майже всі центральні канали.  

Це означає, що масштабна кампанія в мережі дала наслідки в "реалі". 

Десятки телеканалів, сотні публікацій у блогах, мережевих та друкованих ЗМІ зробили свою справу. Відбулося "віче" на Ярославовім Валу, на якому оприлюднені імена чиновників, що пов'язані із приватизацією та зняттям охоронного статусу з історичної будівлі. Кияни активізувалися.  

Віче біля Замку Барона. Фото chornogora.livejournal.com

Влада дала знати, що почула глас народу - Верховна Рада терміново ухвалила Закон "Про регулювання містобудівної діяльності". Відтепер забудовники мають право зносити старі та зводити нові будинки, не зважаючи на думку громади.  

Себто, можновладці  використали асинхронні засоби відповіді.  

Вже не вперше спрацьовує принцип: "Якщо не вмієш атакувати думку - атакуй носія цієї думки".  

Тепер щодо інструментарію активістів.  

Спочатку треба сказати про Замок Барона, який теперішній власник вже кілька років не може продати. Документів, які б підтверджували, що цей будинок мають наміри знести, так і не знайшли. Однак привернути увагу вирішили саме цією будівлею.  

Євген Карась, активіст руху "Збережи Старий Київ" розповів, що для нього будь-яка громадська задумка, ще і є школою реальної політики, у котрій навчаються відточувати механізми спільної справи. І це дуже важка школа.  

Адже треба врахувати бажання й, головне, небажання та незвичку людей щось робити гуртом.  

Принаймні, поки їм не вистачає мети: "Дуже важливо правильно обрати ціль. Практично переконаний, що весь список пам'яток архітектури пакетом менше би мотивував, ніж один обраний символ-жертва - замок на Ярославовім Валу. Це парадокс, але він вірогідно є ключем, що відкрив бурю".  

Блогер Voland14, який перший звернув увагу на список будинків і зробив заклик до громади в ЖЖ, каже, що для успішного розповсюдження інформації поширювана проблема має бути соціальною, вона має торкати людські серця та спонукати людей до вирішення проблеми.  

"Текст потрібно писати  просто, лаконічно та емоційно. Аудиторія має відразу зрозуміти,  про що ви їй кажете. Людина читає текст перші дві секунди. Якщо за цей час вона  розуміє, що текст нецікавий та беззмістовний, вона закриває його, та йде шукати  більш цікаву інформацію. Це людська природа.  

Тому, якщо ви побачите "кілометровий" текст від якогось "піарника", який від вас щось хоче, то відправляйте його до біса. Точніше, на курси літературної майстерності. Або нехай почитає  якусь книжку". 

Політиків не допустили до захисту київської архітектури. "Людей привчили, що спочатку ти допомагаєш комусь у добрих справах, а потім добродій виграє вибори й стає сукою. Якщо на акцію по замку Барона прийшли політики без прапорів, чи активісти партій, то вони прийшли не "торгувати фейсом", а прийшли із солідарності. "Неполітичні" справи та заходи - гарне чистилище політичного руху. Відразу зрозуміло хто є хто. "Кому шашечки, а кому - їхати", - каже Євген Сомович, який сам є активістом однієї з партій.  

Обидва активісти впевнені, що в пам'яті киян залишиться й сама успішна акція, і підсилиться недовіра до влади. Цей емоційний фон дуже важливий в умовах, коли навіть туристична візитівка столиці - Андріївський узвіз - не має статусу пам'ятки культурної спадщини. 

Фото  yyaremchuk.blogspot.com

Важливим є й така невеличка дія: людина просто натискує на кнопку й дає знати людям у соціальних мережах, що наразі триває боротьба.  

"Кожен "перепост" в блогах свідчить про те, що проблем проникла в серце людини. Питання банальності відіграє тут другорядну роль. Головний "меседж" має залишитись в людини надовго.

Люди запам'ятали, а в зручній ситуації знову озвучать свої претензії". 

Люди запам'ятали інформацію: "Влада руйнує Київ".  

Це найголовніше. 

Це спрацює пізніше.