Як зупинити неофеодалізм
Кількість телеоб'єктивів - це універсальне мірило важливості події. За ним перша прес-конференція у якості формального голови КМДА набрала максимальний бал - за підрахунками автора, 20. Це - показник українських президентів в урочні для них моменти.
Але звідки стільки інтриги, для чого владі здався той Київ? Якщо столиця - місце революцій, то чого вони не перенесуть її в Єнакієво чи Батурин? Чи не краще щоб метрополією стало село Ковалівка Київської області, де екс-губернатор Засуха побудував ідеальну новітню панщину?
Та спасибі їм кияни скажуть, коли заберуться під три чорти зі своїми - двічі на день - перекриттями вулиць, кортежами-убивцями, пісними фізіями чиновників, що рівно о 18.00 сірою щільною масою пливуть з Липських пагорбів додому.
Нехай оддають кабмін та адміністрації під п'ятизіркові готелі для свого коханого євро-2012, нехай не спотворюють ради цього пам'ятник магдебурзькому праву, не нищать зелені зони та руйнують історичні будівлі Києва!
Та й самі кияни чиновникам заважають галасом - за виразом другого президента, "всяка срань" сідає на метро - і вже за півгодини вона з плакатами та мегафонами біля Кабміну, Секретаріату, турбує августєйші вуха галасом. У Ковалівці їм такого не дозволять!
Отож не так все очевидно, чого всі дороги ведуть в столицю.
Підказкою є Одеса та Харків. Це мільйонники з своєю інтелектуальною культурою і гідністю: Харків - "першої столиці", Одеса - "не першого, але і не другого" міста Російської імперії. Там волю громади ламали і ламають через коліно, випускають вперед політиків-деградантів, щоб дискредитувати саму ідею місцевої влади.
Блюдо новітнього феодалізму, яке нам усім доведеться куштувати найближчі роки, вже майже готове. Це коли мажор має право безкарно збити простолюдина на дорозі, міліцейський начальник - закатувати його у відділку, податковий - відібрати його майно, районний чиновник - дозволяти або забороняти мітинги, і т.п.
Це коли церкву використовують для упокорення народу, а найбільш потужна сила у державі - так звані правоохоронні органи - є одночасно і найменш підзвітною громадянам. Це коли право витікає із сили, а не навпаки. І звісно - це коли ніякого самоврядування!
Це не придумка нинішньої владної партії, це - консенсус, на який працював і працює весь вітчизняний політикум, всіма своїми фібрами, від активної законодавчої роботи і до пасивної зради. Пошкрябайте пересічного політика - і побачите новітнього феодала.
Ворог політикуму, що рухає свою феодальну програму - це мотивації, які здатні розбудити в людях дух 22 листопада 2004-го року. Мотивацій до активної непокори владі не вистачає: поки грім не вдарить, українці хреститися не стануть. (Грім зараз вже б'є у формі податкового та трудового кодексів).
Що каже історія з приводу феодалізму? Що найбільш соціальним інститутом, який найбільш ефективно протистояв феодалам, були саме міські громади!
Уявіть, всесильна англійська королева мала ЩОРАЗУ питати дозволу у лондонців, щоб проїхати містом. (От би Льовочкін набігався в КМДА з заявками на проїзд президента і свити...)
Міста були осередком, де формувалася культура свободи. Спільноти вільних, незалежних громадян, членів міської громади, змушували себе поважати - в тому числі і силою.
Право міщан розпоряджатися собою та своїм містом витікає з їх освіченості, згуртованості, матеріальній незалежності.
У місті людина має максимум свободи, оскільки вона може вибирати: між постачальниками товарів та послуг, роботодавцями та клієнтами, навіть між сусідами - зміна місця проживання в рамках міста несе мінімальний клопіт.
Потвори на кшталт лозинських зароджуються зовсім не у малих і великих столицях, а у провінційних, феодальних нетрях України, де немає альтернатив, де люди не можуть вибирати політично та економічно.
Воістину, людям у маленьких містечках можна лише поспівчувати, оскільки нерідко єдиний вихід для них - це залишати свою малу, а то і велику батьківщину в пошуках кращої долі.
"Зараза" справжнього народовладдя краще за все розповсюджується в містах.
Спільноти вільних громадян є сутнісними ворогами української влади, котра базується на фізичному та духовному примусі, а не на праві.
Тому, свідомо чи несвідомо, система воює з найбільш освіченими та потужними містами - з Одесою, Києвом, Харковом, які бажають та є потенційно здатними жити без гауляйтерів.
(Схоже, що Львів, завдяки своїм сильним традиціям, найменше потерпів і виборов найбільше незалежності. Достатньо порівняти скільки туристів з Європи приваблює центр Львова і скільки - центр Києва, щоб запідозрити, що монголо-татарська навала до сих пір продовжується.)
Опозиційних політиків слід відправити на перевиховання - розбудовувати міське самоуправління. Це одночасно буде і корисною для країни справою, і може принести їм електорат, а головне - навчить їх справжній демократії, системі боротьби з демократією удаваною, за якою ховається нинішній агресивний феодалізм, з його телеканалами, телеполітиками та телеполітологами.
Хочете боротися з системою? Будь ласка, до ваших послуг столиця!
Киян не купиш двома недобудованими розв'язками та скаліченою лінією трамваю, на якій досі тривають роботи. Нищення зелених зон триває, протиправна забудова продовжується, екологічний стан стабільно мерзотний, все нові і нові волохаті руки тягнуть майно столиці. Роботи - непочатий край.
І саме столиця є ключем від Системи. Не може так бути, що у застінках кабміну катуватимуть підприємців, у податковій дерибанитимуть ПДВ, а на вулицях поряд вільно вируватиме стихія демократії. Рано чи пізно вулиця зайде по начальників.
На жаль, практично жоден з політиків не розглядає можливість почати уособлювати собою ідею міського самоуправління. Депутати і кандидати у президенти сліпі і проходять мимо потужної зброї, а відсотки їх виборчих результатів на рівні статистичної похибки нічому не вчать.
Ця колонка присвячується Дню Свободи.
Ігор Луценко, громадянська ініціатива "Збережи Старий Київ"