100 днів нової київської влади: навала продовжується

Минув 100-денний термін нової київської влади. 15 червня Олександр Попов залишив крісло міністра житлово-комунального господарство заради того, щоб стати фактичним правителем столиці, ставши першим заступником Черновецького. Ради чого? Чи принесло це сподіваний результат Києву?

Чистки, але не для всіх

Відхід влади до Партії Регіонів відбувався плавно, але не без радикальності. СБУ та прокуратура порушили більше 20 кримінальних справ і затримали близько десятка вищих чиновників та управлінців, екс-підлеглих Леоніда Черновецького.

Репресії (імовірно, цілком справедливі) оминули членів легендарної "молодої команди" Черновецького - і звісно, самого Леоніда Михайловича. Олесь Довгий, Денис Басс, Денис Комарницький просто стали менше з'являтися у публічному просторі.

Ті, хто фактично очолював київську владу протягом останніх, найбільш катастрофічних для міста років, і хто був натхненником та співорганізатором найбрудніших оборудок, до сих пір мають імунітет проти кримінального переслідування.

Рука правосуддя дотягнулася лише до других осіб - але навіть це є невеличким дивом. Така, жалюгідна, порівняно зі скоєним, відплата є втім чимось феноменальним для українського суспільства, що звикло до безкарності усіх, хто пробився у вищі ешелони. Арешти і обшуки, нехай постановочні і не націлені на головних фігурантів - нагадування усім віруючим у власну безкарність бюрократам.

Який результат цих показових маневрів правоохоронців? На кого дадуть свідчення спіймані чиновники? Кому віддадуть награбоване "молоді командири" під тиском кримінальних справ, що висять над ними?

Очевидно, що не Попову у міський бюджет! У силовиків достатньо шефів з діловою хваткою, що зуміють належним чином керувати активами, що їх було силоміць витягнуто з рук оточення Черновецького.

Але це справи таємні, а що відбувається на київських вулицях, у дворах та парках?

Навала продовжується

Перші сто днів показали, що Партія Регіонів, попри свої надвеликі ресурси, не змогла швидко дати ладу столиці. Сили і професійного досвіду було достатньо - але занадто мало було готовності відмовитися від власних політичних та комерційний амбіцій.

Найяскравішим прикладом є містобудівна політика. Тут, що називається, крок уперед - два назад.

Так, нещодавно стався без перебільшення сенсаційний, довгоочікуваний прорив на фронті між забудовниками та киянами. Було призупинено роботи на скандальному будівництві за адресою Гончара 17-23, що відбувалося у двох кроках від Софії Київської і викликало стурбованість ЮНЕСКО.

Надзвичайно довго проти цього архітектурного злочину безуспішно боролися представники різних громадських рухів. Тривали вуличні сутички і грізно шелестіли кримінальні справи. Врешті решт, крани над Софією волею київської влади заклякли.

Та не встигло будівництво на Гончара завмерти (інше питання - чи надовго?), як представники тієї ж політичної сили, звідки прийшов Попов, розпочали наступ на Пейзажну алею - інший об'єкт у охоронній зоні Софії.

Схоже, ніякі кадрові призначення не можуть гарантувати спокійний сон киянам та експертам ЮНЕСКО - завжди знайдеться несите око, яке буде зазіхати на храм.

Зараз це око належить Костянтину Грищенку, міністру закордонних справ, який зібрався збудувати собі, а також групі мільйонерів будинок на розі Десятинного провулку та Пейзажки. За помаранчевих часів це будівництво з важкими боями вдалося зупинити.

На тому місці збудувати унікальний дитячий сквер зі скульптурами - аж ось чергова зміна влади принесла нову навалу забудовників-завойовників.

Звісно, Попов - заручник партійних інтересів, не готовий зайняти чітку позицію, стати на захист дитячого скверу. МЗСівці ж діють з настроєм переможців, яким на розграбування віддали здобуте місто.

Попов заявляв, що не допустить незаконних будівництв. Тим не менш, за період його правління з'явилося декілька будівництв, що не мають жодних дозвільних документів. Це свідчить, що механізму, який запобігав би відверто самовільним забудовам, не створено, у місті продовжує процвітати будівельний безлад.  

Пейзажна алея: МЗС хоче побудувати елітну багатоповерхівку з басейном на горищі, замість дитячого скверу.

80% квартир буде реалізовано на відкритому ринку, 20% мають отримати міністр закордонних справ та його оточення.

Незаконне будівництво в парку Юність на Борщагівці: Без жодних дозвільних документів будується церква Московського патріархату. Протести місцевих жителів придушуються силою найманих охоронців. 

Два будівництва на Жуковому: Продовжується нищення природного заказника "Жуків Острів". Будується новий ресторан на набережній Дніпра, також декілька гектарів землі нещодавно було огороджено під нове будівництво. 

Завод зі спалювання сміття (Солом'янський район): У центрі столиці почав працювати нелегальний сміттєспалювальний завод (!), який інтенсивно забруднює повітря.

Львівська площа, фонтан: У порушення існуючого порядку на зеленій зоні, замість обіцяного місцевій громаді фонтану, раптово з'явився ресторан

Стадіон по вулиці Шалетт: Будівельники руйнують футбольний стадіон 

Як показує аналіз, по жодному з конфліктних будівництв, що набули резонансності на момент приходу Олександра Попова на його нинішню посаду, влада не встигла зробити чітких кроків назустріч інтересам київської громади. Частина будівництв продовжується, частина - очікує на слушний момент.

Особливо це помітно у розрізі зелених зон Києва, які було знищено під час останніх трьох місяців фактичного перебування Черновецького при владі. 

Знищення парків/скверів/зелених зон, 20.03.2010 - 27.09.2010

Висновок - у Києві продовжується навала новітніх варварів, за відсутності сильних захисників.

А МАФ і нині там

Містобудівна політика, збереження зелених зон, відверто кажучи, на сьогодні не є сильною стороною команди Попова. Утім, подібні результати, що розчаровують, можна побачити і в інших сферах.

Зокрема, жодним чином не розпочато вирішення проблеми захаращеності публічного простору приватними автомобілями та малими архітектурними формами.

Поки що система парковок у столиці продовжує функціонувати у ганебному напівлегальному режимі. Легітимність нинішніх тарифів залишається сумнівною, нових законодавчих кроків не зроблено.

Також не здійснено необхідної реорганізації структур, що збирають плату за паркування, щоб врешті-решт ці гроші почали потрапляти у міський бюджет.

Евакуатори так і не почали працювати у місті, що стабільно страждає від пробок, на тротуарах - все той же безлад у паркуванні, як і рік чи два тому.

МАФи стоять, де стояли. Нова влада не наважується рішуче впорядковувати їх розташування, рятуючи зелені зони та звільняючи тротуари для проходу пішоходів.

Та найбільш анекдотичною виглядає ситуація з набережною Дніпра. У серпні з великою помпою транспортна прокуратура буксирувала плавучі ресторани та борделі у напрямку Українки - лише для того, щоб на місце старих плавучих споруд припливли нові.

Очевидно, що маски-шоу, які влаштовували силовики нещасним рестораторам, мали якесь інше призначення, аніж встановлення законності у питанні користування набережною.

Знову, як і у випадку з МЗС, Попову можна поспівчувати. Йому, як дисциплінованому регіоналу, довелося відмовчуватися, не висловлюючи належно чіткої та обґрунтованої позиції - за ресторани чи проти...

Епопея з плавучими спорудами робить поганий прогноз для процесів реприватизації, які зараз відбуваються - зокрема, щодо акцій "Київміськбуду".

Попередні події вказують на те, що активи, якщо їх буде повернуто у комунальну власність, довго у цій власності не затримаються, а тим чи іншим - хіба більш пристойним - шляхом перейдуть певним приватним структурам з донецькою пропискою.

Очевидно, що Янукович і його партія далекі від того, щоб збудувати струнку вертикаль управління столицею. Попов і його люди - лише одна з команд, які керують столицею.

Місто зараз знаходиться під різними групами впливу, і впливи ці неструктуровані і хаотичні. І Київ страждає - в залежності від того, наскільки спритна та чи інша група.

Фото взято зі ЖЖ-спільноти saveoldkyiv.livejournal.com