Сміття столиці: палити не можна переробляти

Версія для друку     Додати коментар

29.09.2010  11:49 __ Максим Шкуро

Київ "продукує" щорічно мільйон тонн відходів

Уже кілька років спеціалісти дискутують, що робити з київськими побутовими відходами та який спосіб утилізації визнати найбільш перспективним. Усі ці роки проблема ставала все актуальнішою, особливо вона загострилася в останні два роки, коли для її вирішення майже нічого не робилося.

Доки йшли дискусії, столиця жила і, зрозуміло, продовжувала виробляти (з наростаючою інтенсивністю) продукти своєї життєдіяльності, впоратися з якими місту ставало все важче й важче.

Куди дівається той мільйон тонн побутових відходів, який столиця "продукує" щороку?

Приблизно половина київських відходів вивозиться на полігон №5 поблизу села Підгірці Обухівського району. Потужності цього знаменитого полігону, який приймає близько 2 тисяч вантажівок в день, вичерпуються непередбаченими темпами. Дно полігону вкрите полімерною плівкою, але цей захисний екран ненадійний, старий, там накопичилася величезна маса фільтрату, насиченого небезпечними речовинами, які не можна скидати в очисні каналізаційні споруди.

Є в Києві сміттєспалювальний завод "Енергія" - один з двох діючих в Україні такого типу заводів. Там згорає близько п'ятої частини усіх відходів міста. Завод введений в експлуатацію у 1988 році, має застаріле обладнання, давно планована реконструкція не проводилася і, судячи з усього, ніколи не буде проведена.

30 років функціонував полігон в с. Пирогів - з 1956 по 1986. Він закритий, але на сьогодні там повно проблем: це звалище без захисного екрану, система відведення фільтрату відсутня, від чого підземні води навкруги сильно забруднені.

Причому, забруднення посилюється, проникаючи в річку Віта, яка впадає в Дніпро. Тому потрібно негайно будувати систему очищення фільтрату, інакше можливе забруднення басейну Дніпра у межах Києва.

У Голосіївському районі Києва знаходиться полігон №6 (для захоронення будматеріалів). Туди продовжують звозити будівельне сміття, хоча дві його черги вичерпали свій ресурс, а будівництво третьої - поки що лише на папері.

Змінювати поля на смітники?

Зволікати з кардинальним вирішенням сміттєвої проблеми - значить, продовжувати вивозити сміття на поле, постійно відбираючи у країни родючі ґрунти (вже сьогодні смітники в Україні займають більше 7 тисяч гектарів землі).

Загальноприйняті полігони і звалища - це:

- забруднення підземних вод - змішані відходи обумовлюють біологічне розкладання,  що сприяє довгостроковому (більше 20 років) виділенню фільтрату;

- викид шкідливих речовин в атмосферу, самозаймання і пов'язані з цим токсичні речовини в повітрі, забруднення прилеглих територій;

- сприятливі умови для поширення комах, гризунів, бродячих собак, птахів, які масово збираються на смітниках, а потім розносять інфекцію по усьому місту;

- значне урізання корисних земельних площ, які вже ніколи продуктивно не використовуватимуться.

Сьогодні ніхто точно не знає, скільки на полігонах біля Києва сміття, бо немає ефективного контролю. Фактична кількість відходів зовсім не така, як по документах, - це сприяє прихованому переповнюванню полігонів, а звідси - додатковому, знову ж таки, неконтрольованому забрудненню довкілля.

Переробка відходів починається з нашої кухні

Рік тому київська влада мала намір побудувати в Києві, за рахунок японського кредиту, два нових сміттєспалювальних заводи. До реальних проектів справа не дійшла, але й сьогодні прихильники спалювання столичного сміття відстоюють свою позицію.

Однак 8 липня цього року Київрада прийняла "Програму поводження з побутовими відходами в місті Києві на 2010-2015 роки", яка тепер ввійшла в більш широку, вже згадану Програму реформування ЖКГ.

Позиція київської влади щодо утилізації сміття змінилася - бо змінилася сама владна команда. Пріоритетним визначено не спалювання сміття, а сортування і максимальну його переробку.

По-перше, будівництво сміттєсортувального заводу коштує приблизно 20 мільйонів доларів, що на порядок дешевше, ніж будівництво сміттєспалювального заводу. По друге - виграє екологія.

Харчові й інші мокрі відходи вивозитимуться на станцію централізованого компостування, все інше - на сортувально-переробні підприємства для відбору і підготовки вторинної сировини. На полігон вивозитиметься лише те, що не піддається переробці, у вигляді сухих брикетів, які майже не наноситимуть шкоди довкіллю.

Але все має починатися з нас, з кожного окремо взятого киянина. На першому етапі планується ввести двохконтейнерний роздільний збір сміття: один контейнер - для харчових відходів, другий - для паперу, пластика, скла і т. ін.

Пізніше на контейнерних майданчиках біля житлових будинків буде встановлено декілька баків - окремо для скла, ПЕТ-пляшок, паперу тощо.

На перший погляд це важко здолати, але розвинені країни цей шлях пройшли, доведеться і нам перевчати себе. Якщо ми не навчимося в себе на кухні сортувати відходи, то нічого з цієї Програми не вийде. А вийде так, що ми самі її, як кажуть, "завалимо". І тоді доведеться будувати сміттєспалювальні заводи, проти яких сама ж столична громадськість і виступить - таке вже було в Києві.

Якщо сказати коротко, то усі завдання зводяться до одного: зацікавити! З одного боку - звичайних споживачів в роздільному зборі сміття, з іншого - інвесторів, щоб вони вкладали гроші в сміттєпереробні комплекси. А ось як це зробити - тут короткої відповіді немає. З одного боку, виникне немало перешкод - економічних, законодавчих, ментальних і т. д. З іншого боку - є європейський досвід, і його потрібно максимально використовувати.

У Європі принципово відмовляються від сміттєспалювання - це при тому, що там не спалюють не підготовлені відходи. Сьогодні в Євросоюзі переробляють від 40 до 80% побутових відходів. Закриті практично усі сміттєспалювальні заводи Великобританії, яка першою освоїла сміттєспалювання. Такий спосіб утилізації сміття законодавчо заборонений в багатьох штатах США, а також провінціях Канади.

На Заході, разом із зменшенням долі спалюваних відходів, посилюються вимоги до очисних споруд, фільтрів, що призводить до збільшення їх долі у вартості заводу - до 30-50%.

Часто власник не бачить економічної доцільності в реконструкції і заміні фільтрів і приймає рішення про закриття заводу. Взагалі, сміттєспалювальні підприємства екологічно небезпечні, крім токсичної золи і шлаків, які в значній кількості утворюються при спалюванні відходів, ще й тим, що можуть вийти з ладу очисні фільтри.

Прибічники спалювання сміття люблять ставити в приклад сміттєспалювальний завод у столиці Австрії. Там такий завод дійсно розташований в центрі міста, за 200 метрів від університету - він навіть архітектурно привабливий.

Проте Єврокомісія вже вимагає його демонтажу. Та й без того місцевій владі від цього красивого об'єкту - зайві проблеми. Над його воротами розміщено світлове табло, що показує рівень викидів у реальному часі.

Цей завод побудований в ті часи, коли Європа ще плекала ілюзії з приводу спалювання відходів. Тепер в ЄС пріоритет - переробка відходів.

Київська влада теж визначила цей пріоритет. А чи стане він реальністю, залежатиме однаковою мірою і від влади, і від киян.