День архітектора

Першого липня в Україні святкували День архітектора. Було офіціозне зібрання в Будинку архітектора, роздавали грамоти, лунали оплески. Відзначали передовиків архітектурного фронту за професійні здобутки.  

Та чи справді є привід для неймовірної радості із приводу здобутків року, що пройшов?

Вимушена пауза в будівництві через кризу призвела до призупинення в роботі багатьох проектних організацій. Чимало спеціалістів уперше за кілька попередніх років відчули дефіцит роботи.

Проте стагнація на будівельному ринку має й позитивні наслідки.

Зокрема, вона хоч на мить спинила малоконтрольовані процеси із забудовою історичних центрів, заповідних територій. За відсутності робочого навантаження, як у попередні роки, архітектори отримали час для споглядання плодів своєї недавньої діяльності.

Але видається на те, що зараз іде процес вичікування перед новим "ривком" за квадратними метрами.

Щойно був шанс поглянути на свою діяльність під новим кутом зору, переоцінити пріоритети, вислухати нарешті тих, кому ця архітектура призначена й зробити висновки. Але загалом ситуація залишається на попередньому, докризовому рівні, тільки в згорнутому стані.

Є "проблема".

Кияни, мешканці інших великих міст, де ведеться інтенсивна забудова центрів та ущільнення громадського простору - протестують проти цієї забудови, часто вдаючись до радикальних заходів, зневірившись у правовому вирішенні своїх болючих проблем.

А спільником забудовника, що "лізе" багатоповерхівками в історичний ландшафт, у захисні зони архітектурних заповідників під охороною ЮНЕСКО, у двори старих будинків, на дитячі майданчики, у парки та сквери - в очах громадськості є архітектори. Чи настрої городян, по відношенню до архітекторів, що виконують волю своїх інвесторів, додають престижу професії? 

Спостерігаючи за публікаціями про забудови та реакціями на них, виникає зовсім інше враження від сприйняття зодчого, який спроектував конкретний будинок - у когось у дворі чи серед тихого парку.

І це враження далеке від позитивного.

Коли будівельна техніка й зелений паркан з'являються зненацька біля вашого будинку, а в забудовника є протокол "громадських слухань" і "всі документи", про які мало хто чув із реальних мешканців прилеглої території, - то це локальна проблема певного житлового району, що помножена на масовість і системність цього "заходу" й типовість ситуації.

А коли нова забудова руйнує унікальні речі, визначені Світовою культурною спадщиною?!

Коли це відбувається в суцільній тиші й інформаційному вакуумі?

Чому мовчать спеціалісти? Чому Спілка архітекторів, як колегіальний орган професійних архітекторів, роздає грамоти до Дня архітекторів, - замість того, щоб співати "реквієм" за упокій знищеної культурної спадщини світового рівня?

Справа ось про що.

Київ, вулиця Кловський узвіз, 7а. Як зазначено на банері - ведеться будівництво "елітного житла". Зараз видно, що споруджується 35-й поверх цього "хмарочоса". Компанія-забудовник "Житло-інвест". На сайті цієї фірми сказано, що в будинку залишилась непроданою одна квартира, виставлені документи з погодженням будівництва.

Що цікаво, за старим проектом будівля повинна була бути 37-поверховою. Але за документами замовнику й архітекторам дозволили добудувати її поки що до 40 поверхів.

Серед тих, хто погоджував це будівництво, багато таких, хто й нині мають високі посади. Їх відзначають офіційними преміями й заохоченнями.

Сама ж компанія-забудовник скандальновідома іншими проектами в Києві, зокрема - будівництвом біля Жовтневої лікарні. Проектувальник - архітектурне бюро Сергія Бабушкіна, одіозної особи в київській архітектури, екс-головного архітектора міста.

Окрім інших проблем із цим будівництвом - великим навантаженням на зношені інженерні системи міста, вузькою й незручною ділянкою заводу "Арсенал", де його збудовано, тісним заїздом у підземний паркінг, що може призвести до нових транспортних заторів - є ще одна проблема, яку "не помітили" ані в Комплексній державній експертизі проекту, ані на містобудівній раді.

"Не помітили" фахівці, на яких державою покладені такі зобов'язання. 

Збудовано 35 поверхів з 40-ка? Верхівка будівлі, судячи з проекту, буде значно "розцяцькованою". Вид з мосту Патона.

Неозброєним оком видно, що будівля руйнує ансамбль Києво-Печерської Лаври, яка є частиною Світової культурної спадщини під захистом ЮНЕСКО. Причому результат уже є невідворотним.

Це може стати черговим серйозним прецедентом для розгортання нової будівельної експансії.

Найголовніше - це будівництво порушує умову ЮНЕСКО, і веде до виключення Лаври зі списку культурної спадщини. А в підсумку - міжнародну ганьбу для України.

Зокрема, 27 квітня 2009 року замовник будівництва, БК "Житлобуд", та генпроектувальник ТОВ "Архітектурне бюро С. Бабушкін" отримали "Позитивний комплексний висновок №30 Центральної служби української державної будівельної експертизи".

У ньому йдеться про таке :"За результатами розгляду коригування проекту "Житловий будинок по Кловському узвозу, 7а в Печерському районі Києва" ... підтверджується, що вищевказане коригування відповідає діючим нормативам із питань міцності, надійності, довговічності, експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, пожежної безпеки, а також архітектурним вимогам. Рекомендується до схвалення з такими основними техніко-економічними показниками: поверховість - 40 поверхів."

Тобто формально, завдяки роботі "оформлювачів" цих документів усе нібито "чисто".

А от на офіційному сайті ЮНЕСКО викладене рішення цієї організації 33COM 7B.125, прийняте у Севільї в 2009 році, у якому, зокрема, йдеться про таке:

"Комітет всесвітньої спадщини ... висловлює глибоку заклопотаність, настійливо закликає державу-учасницю ввести в дію мораторій на наступні проекти до розробки плану розвитку міста: ...Висотні будівлі, які могли б скомпрометувати панораму історичного краєвиду Лаврського монастиря вздовж Дніпра".

От і пряме попередження з боку ЮНЕСКО. І конкретний факт його грубого порушення.

За це будівництво проголосували не тільки "беззубі" чиновники, архітектори й будівельники. Це рішення оплатила українська "еліта".

З наших з вами кишень.

Олег Гречух, для УП