Сила хамського невігластва

Напередодні відзначення поминальних днів по жертвах комуністичних репресій, по-злодійському таємно закопаних у Биківнянському лісі, директор Київського палацу ветеранів  Геннадій Глєбов вирішив дати остаточний бій "бендєровськім вєтєранам". Тобто тим, хто  спілкується державною українською мовою і визнає всю сімдесятитрьохрічну "совєцькую історію" звичайним актом окупації незалежної Української Народної Республіки військами більшовицької Москви. 

Майже три роки - від часу, як непрохані "юхновці" заявили своє конституційне право на користування палацом, Глєбов чекав на зміну влади, щоб, аж нарешті, 14 травня 2010 року в день запланованого заходу на тему "Биківня - непокараний злочин комунізму" вивергнути на ненависних "юхновців" всю силу свого адміністративного вулканізму, просто кажучи, хамства. 

Ще зовсім недавно - 17 вересня минулого року - коли вся реваншистська промосковська рать лише готувалася до стрибка під акомпанемент допомогаючого їм дурисвітського "проти всіх",  Глєбов здійснив невдалий своєрідний "путч" - виставив перед дверима палацу ударну силу з найбільш твердолобих комуністів на чолі з депутатом Верховної ради Петром Цибенком із закликом "стояти на смерть", а не впустити до палацу жодного ворога!

А ворогів у Глєбова і "со товаріщі" немало - всі, хто відмовився від "Союзу" на користь незалежної України! Глєбов недарма оголосив себе фронтовиком (у свої неповних сімдесят  він, напевно, ще дитиною ішов в бій "за родіну, за Сталіна!"), бо на практиці знає стратегію і тактику більшовизму вживати силу проти слів. 

Саме це дозволило йому передбачити контратаку "націоналістів" і заздалегідь для оборони викликати міліцію. Роль "комсомольців- добровольців" взяли на себе древні запорохнявілі комуністичні бабусі, злобної ненависті яких вистачить на всю "ліву" частину ВР. Директор Глєбов не почувався самітнім у своїй війні з "антісовєцьким націоналізмом": за спиною у "путчистів" завжди стояла в.о. начальника відділу соціального захисту населення при КМДА Тетяна Костюренко.

Вона на попередніх зборах ветеранів, відкинувши конституційний непотріб про "деполізацію" працівників державних установ, на всі свої комуністичні легені заявила під схвалені вигуки вчорашньої партноменклатури та "особистів"-стукачів : "Я - комуністка і пишаюсь цим!". 

Як же не йти на штурм Глєбову, коли на вимогу "юхновців" встановити портрети Героїв України Степана Бандери та Романа Шухевича разом з указом президента, як це робить дирекція палацу, вивішуючи на стінах та у музейній кімнаті портрети сталінських генералів, Костюренко заявила: "Доки я працюю на своїй посаді - портретів Бандери та Шухевича не буде!".

Що там Костюренко! Сама заступник міського голови,  безкомпромісна Ірена Кільчицька  із благородним гнівом підтримала ветеранський комуністичний загал: "в рік 65-річчя визволення Києва - ніяких портретів"- навіть Героя України Олекси Гірника, який спалив себе перед могилою Шевченка на знак протесту проти зросійщення України.

А портрети Чорновола, Драча, Лук'яненка? Жодного Героя - "некомуніста"!  Після  65 річниці - теж! А 106 стаття Конституції, яка зобов'язує до виконання указів президента по всій Україні? Теж!

Із путчу вийшов пшик: "бєндєровськіє вєтєрани" посунули дружнім натовпом до дверей і четвірка твердошкірих, не зважаючи на верещання позавчорашніх комсомольців, відступила.

Міліція дипломатично прибула на півгодини пізніше. І директор Глєбов малодушно відступив, як вчив дорогой товаріщ Лєнін - "Крок вперед - два кроки назад" : дозволив провести захід у так званій світлиці, де на всіх непроханих гостей не вистачило стільців.

Після цього "антисовєтчики" оголосили страйк: якщо їх не пустять до залу, де тільки що  відбули свої збори комуністи, приміщення палацу, включно із кабінетом директора, буде  зайнято! І директор Глєбов зробив другий крок назад - відчинив двері зали.

А керівне жіноцтво в особах Костюренко та Кільчицької зробили хоч якісь організаційні висновки? Ще й які: засудили "прорив" націоналістів до зали, особливо - видалення зі сцени Ордена Перемоги із зореносним Кремлем, де для них і досі "людина стоїть в зореноснім Кремлі, людина у сірій військовій шинелі" (за холуйськими рядками М.Бажана.).

Натомість на сцені було встановлено Державний Герб України - Тризуб, за який не один повстанець наклав життям у боях з  Гестапо і НКВД.

І от тепер, як  співається в "Інтернаціоналі", "час розплати настав"! Влада - наша!

Твердо крокує Глєбов залою, де щойно демонструвались уривки з фільму Анжея Вайди "Катинь" з жахливим відтворенням технології масового убивства беззбройних польських офіцерів, мобілізованих вчителів, інженерів, лікарів на захист польської вітчизни від двох нападників - Гітлера і Сталіна.

Тільки що пролунали свідчення знаних у світі  істориків та  розповіді тих, хто  22 червня 1941 року вцілів від масового знищення арештованих у в'язницях Львова та Тернополя, як директор Глєбов самовільно, перешкоджаючи веденню зборів, по-державному з'являється на сцені.

Він, бачите, не хоче сприймати "очорнення совєцької історії»". У нього є беззаперечні докази: "Я - директор! Більше я не дозволю вам збиратись у палаці!".

Унтер Пришибєєв у Чехова висловлювався ще категоричніше: "Ти, народ, не товпися, розходься!". Унтеру Глєбову не дозволили розперезатись - мікрофон вимкнули самі  присутні українські ветерани ще й спровадили під глузливі вигуки із зали. Не вдалося   унтеру-директору спровокувати конфлікт поза межами зали закликом до котрогось з ветеранів "Ану іді сюда!", щоб мати привід для виклику правоохоронців. На нього просто махнули рукою.

Нічого більше не залишалось Глєбову, як запропонувати програмісту, що здійснював демонстрацію документальних кадрів, подати "докладну" про неможливість обслуговувати "цю організацію" через небезпеку для життя, бо, як признався програміст, "можуть і ножа під ребра встромити".

Немає сумніву, що дорогоцінна доповідна буде уважно розглянута Костюренко та іншим керівництвом.

Мабуть, мав рацію засновник теорії класового знищення людей Карл Маркс, коли зауважив про роль хамського невігластва в історичному процесі розвитку людства.

Голова Печерського районного відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів Олесь Гриб.