ДОРІГ.NET

Сьогодні на дорогах Києва зруйновано 85% покриття. Зруйновано не лише зимою та льодом, а й державною та місцевою політикою останніх 20 років.

У результаті - незручність, дискомфорт, руйнація автотранспорту. І головне - втрати держави від найбільшої в Європі кількості ДТП, кошторис яких перевищує весь бюджет дорожнього господарства в декілька разів.

Щоб мати нормальні людські дороги, не потрібно вигадувати велосипед.  Як і в інших сферах життя, все давно вже придумано за нас, необхідно лише виконувати прості та зрозумілі нормативи. Наприклад, капітальний ремонт кожної дороги та тротуару робити раз у 12 років, середній - кожні 5 років, ямковий ремонт - після кожної зими.

При рівномірному та правильному обслуговуванні жодна зима чи навіть землетрус не могли б вивести з ладу 85% доріг, як ми маємо зараз. На жаль, основною рисою управління останніх десятиріч залишається принцип - роками нічого не робити, а потім брати штурмом.

Проте зараз вже штурмом не візьмеш, тому що почало розвалюватися геть усе й усюди.

Ті кошти, які місто та райони сьогодні змогли виділити в межах показників минулорічного бюджету, (бо нового ще немає) дозволили нам відновити лише магістральні шляхи. А що робити з дворами, проїздами та вулицями другорядного значення?

Районні адміністрації сформували список дворів, де катастрофічно зруйнований асфальт, і силами міського КП роботи там розпочалися. На це перший заступник голови міста Анатолій Голубченко знайшов близько 100 мільйонів гривень.

Це доволі значна сума, але і цього вистачить на ремонт лише 10-15% прибудинкових територій району. Міжквартальні проїзди в місті взагалі не мають власника, (його на якомусь етапі незалежності втратили чи просто забули) і їх роками ніхто не обслуговує.

Районні дорожні служби мають бюджети близько 15 мільйонів гривень, а кошторисна вартість капітального ремонту всіх доріг у районі складає більш ніж 600 мільйонів.

Через хронічне недофінансування і борги скорочується кількість працівників та техніки. Заробітна плата у рядового працівника зменшилася з 2 тисяч гривень до 1,3 тисячі гривень. 

Наприклад, тільки у Солом'янському районі у 2009 році з шляхово-експлуатаційне управління (ШЕУ) звільнилося 75 працівників. При "радянському" нормативі для району - 509 осіб, фактично працює лише 220. При нормативі техніки 125 одиниць, в наявності - 45.

Не менш важливим питанням є якість виконання робіт та дотримання технології. Наприклад, у розвинутих країнах в асфальт додається каміння спеціальної форми, полімерні добавки, не допускається вміст пилу та піску. Такий асфальт служить десятки років.

У нас навіть ГОСТом дозволяється додавання піску та вміст пилу. Не говорячи вже про те, що розбавлений асфальт іноді укладається як прийдеться: і під дощем, і на снігу. Такий підхід до роботи породив вислів "закопування грошей в асфальт".

Враховуючи всі економічні складнощі, кризу та зруйноване господарство, необхідно поступово виправляти ситуацію. По-перше, передбачити кошти в міському та районному бюджеті для відновлення доріг і дворів.

На ці потреби Києву необхідно до 6 мільярдів гривень. Без допомоги держбюджету самостійно віднайти ці кошти нереально. По-друге, реформувати систему транспортного збору, щоб кожна гривня йшла виключно на будівництво та ремонт доріг. І, звичайно, перейти до світового стандарту якості матеріалів та виконання робіт.

За  один день цих проблем не вирішиш, але ж багато можна зробити вже в цьому році: виважено сформувати бюджети всіх рівнів, внести зміни до законодавства щодо транспортного збору та забезпечити якість роботи автодорожніх служб і господарств.

У результаті отримаємо новий стандарт якості доріг в Києві. 

Максим Шкуро, перший заступник голови Солом'янської РДА