Ігри дорослих у дитячих садках

Діти  - це наші завтрашні судді, - сказав Максим Горький. Та, мабуть, радянський класик перестав бути авторитетом у нинішньому меркантильному світі. Інакше, як пояснити той факт, що Київ ледве не втратив найдавніший дитячий садок "Орлятко"? 

Цей палац дитини завдяки своєму унікальному розташуванню - на мальовничих Печерських пагорбах - став справжньою ареною боротьби. Із незрозумілих причин приміщення навчального закладу було внесено як "нежитлове" до міської програми приватизації. Після тривалої боротьби на всіх рівнях, приписів прокуратури та маніфестацій громадян 25 березня Київрада ухвалила рішення про заборону приватизації "Орлятка".  

Залишаючи поза увагою "авторів" цієї перемоги, -  а зараз тільки лінивий: від столичного мера до новообранного президента не заявив про свою активність в боротьбі за долю маленьких киян, - зосередимося на питанні, як таке стало можливим. Чому замість того, щоб всіляко розвивати початкову освіту, старі дитячі садки закриваються, а нові не будуються?  

Звернемося до невблаганної мови цифр. У Печерському районі столиці нараховується близько 2 тисяч дітей, що мають навчатися у  дитячих садках. Це на 10% більше, аніж можуть вмістити дошкільні навчальні заклади через брак місць. І це при тому, що Печерський - найменший зі столичних районів (можна тільки уявити, наскільки гостро стоїть ця проблема в інших районах!).  

Згідно з державним реєстром, у районі нараховується 44 дошкільні навчальні заклади: 31- комунальної форми власності та 13 закладів іншої форми власності. Станом на 1 березня з них функціонує лише половина - 23 комунальні та 3 - іншої форми. Тобто 18 дитячих садків наразі не працюють. 

А тепер зовсім вбивча цифра: за останні десять років у районі було ліквідовано 10 дошкільних навчальних заклади 8 комунальних і 2 відомчих!

І це при  тому, що у 2001 році був ухвалений закон "Про дошкільну освіту", яким значно ускладнено процедуру ліквідації та перепрофілювання дошкільних навчальних закладів.

Так, згідно із законом, "вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми". Жодне з приміщень 10 ліквідованих ДНЗ навіть і не планується використовувати для потреб дітей.

Але є ще й закриті дитячі садки. Такі собі мертві душі: номер є, з переліку столичних дитсадків не вилучені, але й не працюють. Так от, якщо приміщення на сьогодні закритих комунальних дитячих садків в більшості використовуються все ж таки з освітньою метою, то у відомчих ДНЗ  дітей вже давно не побачиш.

Наприклад, приміщення ДНЗ № 87 по вулиці Банковій, 1/10, що належить Державному управлінню справами, зараз використовується власником під житловий фонд. Будівля дитсадка № 164 на бульварі Лесі Українки, 23, що належала АТ "Київхліб", взагалі знесена. А приміщення дитсадка № 212 по вулиці Лютеранській, 13, використовується власником (АК "Київенерго") для власних потреб. Така ж доля спіткала ДНЗ Південно-Західної залізниці.

Це  при тому, що іншим пунктом закону про дошкільну освіту передбачено, що "реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами, допускається лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму".

Переконаний, що жоден печерянин не пригадає такого громадського обговорення, а тим більше місцевого референдуму. Згоду громади на ліквідацію ДНЗ ніхто не питав.

Отже, сумна статистика ліквідації: 

2002 рік: ДНЗ №732 по вулиці Інститутській, 28. Дитячий садок належав заводу "Арсенал", і в ньому навчалося 230 дітей. Проданий власником. У результаті розпорядженням КМДА був вилучений зі столичної мережі дошкільних начальних закладів. 

Вул. Iнститутська, 28

ДНЗ № 93 по вулиці Буслівського, 21. 270 дітей. Належав  державному підприємству "Київський ДОК". Рішенням Київради ДНЗ спершу зарахований до власності міста, а згодом ліквідований. Зараз там посольство Литви в Україні. Тобто всупереч закону приміщення дитсадка використовується зовсім не для потреб дітей. 

ДНЗ № 737 на бульварі Лесі Українки, 6. 35 дітей. Знаходився в управлінні Печерської райради. Закритий через незадовільні сантехнічні умови.  

2003 рік: ДНЗ № 86 по вулиці Грушевського, 9-а (поряд з Маріїнським парком). 75 дітей. Знаходився в управлінні Печерської райради. Ліквідований через аварійний стан приміщення. Переданий КП "Київжитлоспецексплуатація".

Вул.  Грушевського, 9-а

2004 рік: ДНЗ № 342 по вулиці Мазепи, 11-а (колишня Січневого Повстання, біля площі Слави). 140 дітей. Знаходився в управлінні Печерської райради. Ліквідований згідно з наказом Головного управління освіти і науки. Будівля знесена. 

Вул. Сiчневого повстання, 11-а

2006 рік: ДНЗ № 84, по вулиці Анрі Барбюса, 28. 110 дітей. Належав київському заводу "Радар". На місці дитячого садка, згідно із рішенням Київради від 21 грудня 2006, заплановано зведення офісно-торговельного комплексу із вбудованим закладом для роботи з дітьми. 

Як бачимо, більшість дитячих садків стали жертвою свого "вдалого" розташування на дорогій землі у центрі міста. Зараз на місці колишніх дошкільних навчальних закладів офісні чи торговельні центри.

Ніхто не каже, що це менш потрібні киянам об'єкти. Але й у центрі мають бути дошкільні навчальні заклади, і не тільки для потреб мешканців району. Централі садочки могли б розвантажити ДНЗ на окраїнах. Потрібно було б тільки заохотити молодих батьків віддавати своїх дітей до садочків поряд з роботою, а не тільки поряд з місцем проживання.

Та наразі старі дитячі садки ліквідовані, нові не будуються. А за відсутності Генерального плану забудови міста та детальних планів територій майже неможливо запланувати та реалізувати будівництво необхідних районові дошкільних навчальних закладів.

Залишається сподіватися, що озвучені адреси стануть пам'ятником безгосподарницького ставлення влади до мешканців та довірених їм територій, а ситуація а-ля "приватизація "Орлятка" стане неможливою. 

Леонід Ємець, депутат Печерської районної ради