Шалений лютий: у ритмі "Сяйва"

Цілком  можливо, 19 лютого 2010 року ми втратили одну з кращих київських книгарень. Ту, яка протягом півстоліття існувала під гордим написом "Книгарня письменників"... Ці нотатки - спроба об'єктивно показати обидві сторони конфлікту, не перехиляючи шальки терезів ні на чий бік.  

Понеділок, 8.02: "Сяйво" в облозі! 

Приміщення  магазину "Сяйво" ще в 1998 році було внесено в перелік об'єктів культурної інфраструктури, що не підлягають продажу. Тоді ж постановою Кабміну ТОВ "Сяйво" отримало пільгову оренду на 10 років.

Термін збіг 1 січня 2010 року. Алла Лазуткіна, директор магазину з вересня намагалася потрапити на прийом до Віктора Пилипишина, щоб подовжити оренду. Їй це вдалося тільки в жовтні та й то недовго.

"Зайшовши до кабінету, навіть не встигнувши відкрити рота, я дізналася, що приміщення магазину продане, - згадує вона. - Побачивши моє здивування, Пилипишин сказав, що нічого не знав. Жодного офіційного документу про продаж у нас не було! Ми дізналися про це тільки зі слів Пилипишина".

Зрозуміло, немає документу - немає й причини для оскарження. Повідомлення про продаж прийшло тільки в листопаді. Виявилось, що в серпні крамницю було виставлено на аукціон, а 16 вересня її вже продали.

Покупець - ТОВ "Абріль-студіо" - було зареєстроване лише за два місяці до аукціону в особі такого-собі добродія Деловерія. "Хто він такий - ми не знаємо", - каже Лазуткіна. Одна з адрес пана Деловерія - Басейна, 9, кв. 3. Форма діяльності "Абріль-студіо" - надання приміщень в оренду. Для торгу на аукціоні була інша фірма - "Ларго-груп", зареєстрована за 9 днів до аукціону. Приміщення площею 649 кв. м. магазину було продане за 2 мільйони 697 тисяч 512 гривень 40 копійок...

У близьких до Леоніда Черновецького колах  упевнені, що за нинішнім керівництвом "Сяйва" стоїть Віктор Пилипишин. Заступник директора магазина Алла Решетникова чесно зізналася: "Справді, Пилипишин взявся нам допомагати. Усі документи нам дав саме він".

Але ж візьмемо до уваги те, що саме "хтось" із підлеглих Пилипишина продав приміщення "Сяйва"... Зараз питання законності прийняття рішення Шевченківської райради розглядається в суді і прокуратурі. Коли прокуратурою буде доведено відхилення від процедурної норми, то 1 березня поточного року о 12 годині питання розглядатиме Господарський суд міста Києва.

Олесь Довгий, якого керівництво книгарні звинувачувало мало не в усіх смертних гріхах, після першого захоплення пообіцяв підтримати колектив книгарні. Заступник голови Шевченківської райадміністрації Галина Пахачук, яку ми попросили прокоментувати цю обіцянку, роздратовано сказала: "Олесь Станіславович раптом згадав, що теж має взяти участь!"   

Довгий висловився доволі різко і щодо конфлікту з Пилипишиним: "На жаль, зусиллями окремих районних "горе-керманичів" та наших політичних опонентів створена ілюзія того, що київська міська влада є чи не найбільшим противником культурного середовища. Проте це далеко не так. Я, як заступник міського голови, провів чимало зустрічей з представниками Національних творчих спілок. Як наслідок, - найближчим часом буде укладена угода про співпрацю, що врегулює багато непорозумінь та унеможливить будь-які непогоджені дії щодо майнових або інших питань, які стосуються творчих спілок".

За словами Довгого, його родина постійно підтримує майбутню культурну еліту. "Усім відомо що мій батько створив та очолює "Малу академію наук", яка займається тим, щоби якомога більше молодих талантів та зірок нашої країни мали як фінансову так і організаційну підтримку для реалізації своїх талантів та їх примноження. Саме за підтримки сім'ї Довгих багато талановитих дітей з усієї країни вступають до кращих столичних вишів, а також відвідують різні профільні міжнародні виставки та навчальні заклади", - розповів заступник Черновецького.  

Але 8 лютого, акурат після другого туру виборів, книгарню захопили. Хто - невідомо. Не представились. Обидві сторони конфлікту відхрещуються від причетності до "читачів" - так назвали себе молодчики спортивної статури, які протягом доби утримували книгарню. А потім раптово пішли.

Міліція не втручалась. Дивний напад. Якби справді хотіли захопити, то не дали б додзвонитися до міліції і не втекли б одразу. І дата "рейдерського наскоку" дивна - наступного ж після другого туру президентських виборів дня. Результатів на той час ще не було й бути не могло.

Обороняти книгарню прийшли депутати від коаліції (Яворівський, Куликов, Геращенко). Який висновок зробили мільйони людей, що слідкували за цими подіями з екранів телевізорів? Напевне, відповідний. Народний депутат від Партії регіонів Анна Герман обурюється: "Закривати книгарні - це варварство! Але не менше варварство використовувати цей конфлікт у політичних цілях!" Важко не погодитися.  

П'ятниця, 19.02: "Сяйво" меркне   

Із зовнішнього боку магазину до скла приліплено книжку. Це "Кама-сутра". "Навіщо вони це зробили?" - дивується Решетникова. Похмурий дядько поруч висловлює свою версію: "А щоб потішити своїх, що зовні стоять".

"Вони" - це близько сотні людей (за іншими версіями - півсотні, півтори сотні; точно не знає ніхто), які в п'ятницю, 19 лютого увірвалися до книгарні "Сяйво", брутально викинули на вулицю колектив (разом із бізнесменом Костянтином Климашенком, який постійно допомагає книгарні) і заварили ззовні двері та вікна металевими щитами, обернувши таким чином "Книгарню письменників" на неприступний дзот.

Увечері книгарню намагалися взяти штурмом нечисленні активісти і двоє народних депутатів (вони були тут і під час попереднього захвату 8 лютого) - Володимир Яворівський і Кирило Куликов. Безрезультатно. "Штурмовиків" поливали з вогнегасника, лили на них воду. Міліція стояла осторонь.  

Суспільство споживання - страшна річ. Адже споживає не лише чіпси і пиво, канапи й автівки, а й шоу; на шоу ж перетворюється будь-що - як політика, так і саме життя. Тож увечері 19 лютого сюжет про захоплення "Сяйва" був далеко не на всіх каналах, а де й був (приміром, "Подробиці" на "Інтері"), то далеко не на першому місці. Головна увага споживацького електорату була прикута до ВАСУ.

Перед судом, де йшов розгляд позову Юлії Тимошенко про скасування результатів ІІ туру, стояло людей набагато більше, ніж перед бідолашним "Сяйвом". У "Вікнах" на СТБ сюжет про "Сяйво" сусідував із розповіддю про шоу "Україна має талант". Відверте блазнівство поруч із констатацією жахливої бездуховності громадян України. Страшне суспільство, страшна доба...  

За кілька годин після захвату з вікна  викинули речі тепер уже колишнього персоналу книгарні. Всередину народні  депутати так і не потрапили... Новий директор - Ростислав Корнієнко - розводив руками: мовляв, хто це такі, уявлення не маю, я тут ні до чого... А наступного дня вже з новин обстоювачі книгарні дізналися, що пан Корнієнко дає коментарі зсередини все ще забарикадованого магазину.

Цікаво, що він робив там у компанії "не його" людей? Міліціонери пояснили: мовляв, пропустили, бо він показав документи, що директор... Отак встановили закон. "Тут зверху американець один живе, - розказує Решетникова, - так він виходив і лаявся: "Б...ь! Увесь магазин сп...лі!" Сказав, якби таке в Америці сталося, вже б усіх постріляли". Що ж, а у нас демократія. Ми взірець навіть для капіталістів...  

Вище згадувалось про заяву, яку зробив Довгий після першого захоплення магазину. Для нас він розшифрував, що саме мав на увазі: "Проблема книгарні "Сяйво" має дві складові - перше, це внутрішній корпоративний конфлікт між керівництвом магазину, і друге, майновий конфлікт між магазином та владою Шевченківського району, яка прийняла рішення про продаж приміщення.

Я офіційно звернувся до начальника МВС Києва, прокурора Києва та голови Служби безпеки з проханням надати об'єктивну оцінку подій навколо "Сяйва", поінформувати мене та Київраду, вжити відповідні заходи реагування.

Я особисто докладу всіх зусиль, щоби одна з найстаріших книгарень збереглася, і киянин завжди там міг купити українську книжку. Адже, насправді, мене і відвідувачів "Сяйва", турбує не те, хто зі співробітників чи адміністрації магазину  стане його керівником, а те, щоби профіль цього приміщення не змінився і новий керівник продовжував політику підтримки українського книговидавництва та відповідно українського автора.

Після того як відповідними органами буде визначено хто все-таки є керівником цього магазину, я обіцяю запропонувати керівництву "Сяйва" за мій особистий кошт проводити презентації новинок деяких сучасних українських авторів".  

Понеділок, 22.02: "Сяйву" бути?  

У понеділок в атаку пішли обидві сторони. Спочатку в УНІАН пройшла прес-конференція за участі народних депутатів-захисників "Сяйва". Нічого нового журналісти там не почули. Треба повернути книгарню до комунальної власності, - заявив народний депутат від БЮТ, голова Спілки письменників України Володимир Яворівський. Його колеги цю думку підтримали. Ідея не нова. Ще раніше її активно обстоював голова постійної комісії Київради з питань культури Олександр Бригинець. Але далі розмов ця ідея поки не йде.  

Захід-близнець в УНІАН влаштувала й протилежна сторона конфлікту. Ростислав Корнієнко - новий директор магазину, якого 19 лютого під час штурму підтримував голова депутатської фракції  Блоку Черновецького в Київраді Денис Комарницький - під час прес-конференції намагався переконати журналістів у провокаціях із боку тепер уже колишнього керівництва книгарні.

"Це протилежна сторона розпочала черговий штурм та захопила магазин", - стверджував він. За словами Корнієнка, увійти до магазину і розпоряджатися там йому дозволив Господарський суд Києва. Примусивши незаконне керівництво вийти з крамниці, новий директор взявся чинити "контроль ситуації в магазині". "Найголовніше, - розказав він на прес-конференції, - не зруйнувати магазин, його приміщення та товарні залишки, які там знаходяться".  

А тим часом перед "Сяйвом" "колишні" готувалися до штурму.  Містом ширилися чутки, що приїде Кличко і особисто повикидає загарбників на вулицю. Чутки так і залишилися чутками. Представник Київської міської організації "Блок соціального партнерства "Порядок і достаток" (однієї з ГО, що підтримують сторону "колишніх") сказав, що говорив з прес-секретарем Блоку Віталія Кличка. "Хтось мав приїхати. Але самі Клички поїхали, у них бій. Поки нікого від них нема", - знизав плечима він.  

На питання, що робитимуть захисники крамниці далі, одна з директорів "Сяйва" Лазуткіна сказала: чекати суду. Суд відбувається 1 березня. На ньому вирішується питання скасування результатів аукціону 16 серпня 2009 року, на якому приміщення на В.Васильківській, 6, де міститься книгарня, було продане. Втім, виступати на суді стороні "колишніх" буде важко - адже всі документи залишились у магазині. Навряд чи "теперішні" повернуть такі цінні речі (якщо папери взагалі ще існують). 3 березня буде ще один суд - на ньому розглядатиметься так звана "приватизаційна справа".  

"На суді ми й дізнаємося особу останнього власника. У БТІ відмовилися назвати  його ім'я - каже заступниця голови Шевченківської РДА Галини Пахачук. - Адміністрація прагне зберегти книгарню - всі ці добре розуміють! Приміщення не підлягає приватизації та зміні профілю діяльності. Ми старалися, допомагали директору, а вона потім виходить і наводить якісь дивні аргументи. Нехай тепер прокуратура й громадськість розбираються, хто тут правий, а хто ні". Лазуткіна готується до поєдинку в судовій залі. "Ми стоїмо на тому, що аукціон було проведено за фальшивими документами, - стверджує вона. - Техніка БТІ в магазині не було. Ми б його туди просто не пустили! Це значить, що оцінку приміщення не було проведено".  

"Який ви оцінюєте свої шанси на перемогу?" - спитав у Алли Лазуткіної я. "Як  можна встояти проти бандитизму? - відповіла вона. - Мені сказали: на кожну вашу гривню ми дамо десять, на кожні ваші десять гривень ми дамо сто..." Найближча подія по справі "Сяйво" - суд 1 березня. Далі буде?   

Анна  Герман, народний депутат, ПР:

На  Хрещатику мають  бути літературні кав'ярні - так, як у Варшаві! А у нас, замість книжок і картин, у вітринах самі шмати! Життям у столиці керує жорстоке скоробогатство з поганим смаком. Ці люди нагадують мені варварів у Римі. Свого часу я написала Черновецькому листа з приводу книгарень, але відповіді не отримала. Думаю, мій лист до нього не дійшов.

Переобрати  мера? А хіба новий  мер діятиме інакше? Чим Пилипишин  кращий за Черновецького? Пам'ятаю, я зверталася до нього листом, коли в сквері біля будинку, де я живу, хотіли вирубати дерева, щоб збудувати ресторан. І що? Поки йшли вибори, дерева не чіпали, а потім все повирубували і зробили кафе.  

Олесь Довгий, заступник  київського міського голови, секретар Київради:

Єдине, що пов'язує мене і  мою сім'ю з  магазином "Сяйво", це любов до української книжки та дружні стосунки мого діда письменника Олексія Довгого з нині покійною колишньою директоркою магазину Мариною Іванівною Довгою. Вона була нашою однофамілицею. Крім того, в цьому магазині зажди продавалися збірки мого діда. Будь-яку іншу інформацію я спростовую, це наклепи. Ніяких намірів, зазіхань і майнових зацікавлень щодо цього магазину у мене і моєї родини не було, немає і не може бути. Нового директора я не знаю, мало того, ніколи не бачив і навіть не розмовляв. Дуже прикро, що моїм опонентам не соромно цинічно втягувати моє прізвище в цей конфлікт.

Уже найближчим часом  я планую втілити  в життя декілька проектів, направлених  на розвиток і підтримку  саме творчої молоді. Незабаром за моєї підтримки пройде низка конкурсів  та різноманітних культурно-просвітницьких проектів, які будуть направлені на збереження старих та створення нових пам'яток нашої столиці.