Книгарня "Сяйво". Запрошення до боротьби
Що відбувається з книгарнею? Причиною конфлікту навколо магазину є спроба його тіньової приватизації, до якої причетна нинішня київська влада - альянс Партії Регіонів та блоку Черновецького.
Стало вже звичним, що об'єкти культурної сфери непрозорим чином переходять у приватні руки, і, попри існуючі правові обмеження, нерідко потім комерціалізуються, через прогалини в законодавстві та корупційні дії посадових осіб, і перестають слугувати культурним потребам міста.
Приватизацію "Сяйва" є актом, що шкодить інтересам київської громади, оскільки позбавляє її важелів контролю над тим, для чого використовується приміщення у центрі столиці. Щоб книгарня гарантовано залишилася книгарнею, її приміщення має перебувати у комунальній власності.
Справа в тому, що продаж дорогоцінного приміщення в центрі міста приватному власнику з зобов'язанням утримувати там малоприбутковий книжний магазин навіки закладає потенційний конфлікт інтересів.
Власник завжди матиме спокусу шукати правові дірки, щоб позбутися обтяжень і розмістити на своїх законних квадратних метрах все, що приносить гроші. А як відомо, українське правове поле, а особливо київське, є надто непевною гарантією від перепрофілювання приватного магазину.
Хочеться привести приклад з дещо іншої, ба навіть більш масштабної сфери - як виконується Генплан Києва. В ідеалі, генплан має бути конституцією міста, що директивно визначає, як місто має жити. Проте в Києві все навпаки - Генпланом вертять і крутять як циган сонцем підприємливі чиновники.
Приміром, за даними Інституту міста, якщо за попередні чотири роки (2002-2005) змін до Генплану було лише 9, то протягом 2006-2009 років було внесено 1143 зміни. Не дивлячись на те, що зміни вносилися з грубими порушеннями, на їх підставі вже височіють висотки і торгують торгівельні центри, що спотворили образ міста і погіршили його інфраструктурні характеристики.
Повертаючись до такої крихітної, хоча і знакової, проблеми, як "Сяйво", чи можна чекати, що законодавство тут буде дотримано по букві і по духу?
Тут є два великих сумніви. По-перше, на послуги рейдерів траться. Можливо сотні тисяч доларів. Декілька тижнів півсотні (а в пікові моменти й більше) хлопців мають бути цілодобово забезпечені грошима, обладнанням - від металевих щитів і до протигазів та вогнегасників, від величезних вантажівок і до балончиків для роботи з пресою та активістами. Чи є сенс так неекономно боротися з скромний бізнес, яким є книгарня?
По друге, почерк. Радикальні, силові методи - це притаманний новим хазяям стиль. Чи він властивий любителям книг? Адже магазин фактично зараз зруйновано, його роботу припинено через бажання однієї зі сторін контролювати його роботу?
Навряд чи власник має чинити так речі, якщо його мета - підтримка роботи книгарні, нехай у свої власності.
Питання розподілу повноважень та власності слід вирішувати в першу чергу шляхом переговорів - ніби так заведено серед людей, у житті яких книги та книжна культура займає центральну роль. Добре, важко домовитися - тоді до переговорів можна залучити авторитетні треті сторони - представників письменницької громади, книговидавців, киян як споживачів книжкової продукції, врешті-решт.
Однак одна сторона не припиняє агресивних дій, і ні про які переговори не хоче думати. На жаль, один із претендентів на контроль за "Сяйвом" ставить свої інтереси вище інтересів книгарні як культурного закладу, та перерахованих вище суспільних груп.
Важливий момент: помилковим є погляд на конфлікт як ЧИСТУ суперечку господарюючих суб'єктів. Є свідоцтва, що київська міська влада відкрито підтримує одну зі сторін конфлікту, а саме - рейдерів, що захопили магазин, паралізували його роботу, вчинили всередині приміщення руйнування, силоміць викинули на вулицю працівників.
Голова однієї з правлячих фракції Київради Денис Комарницький особисто захищав рейдерів та вчиняв фізичний тиск на протестуючих проти рейдерського захоплення "Сяйва".
З іншого боку конфлікту ми маємо трудовий колектив, який зараз позбавлений можливості працювати, а також нинішнього орендаря (юридичну особу), що принаймні до цього моменту не на словах, а на ділі підтверджував готовність не змінювати "книжний" профіль роботи магазину.
Важливим є факт, що трудовий колектив та чинний орендар на даному етапі виступають проти приватизації, і вже подали позов про скасування так званого конкурсу з приватизації приміщення.
Джерела громадської ініціативи "Збережи старий Київ" повідомляють версію щодо того, хто стоїть за атакою на "Сяйво". Згідно з нею, київська влада і "новий" директор діють у інтересах представників Партії Регіонів. Називають ім'я Олександра Супруненка - ланку, яка з'єднує ПР та блок Черновецького. Супруненко одночасно має родинні зв'язки з нинішнім мером і в той же час є членом фракції регіоналів у парламенті.
Враховуючи нинішній політичний альянс між мером і регіоналами, версія цілком ймовірна.
Що робити? Вихід з нинішньої ситуації ЗСК бачить, у разі неможливості мирних переговорів між претендентами на контроль за "Сяйвом", у підписанні угоди між громадськістю, політичними структурами, владою та орендарем і трудовим колективом, в якій була б чітко визначена програма розвитку "Сяйва" як культурного центру, що слугує підтримки українського книговидавництва та популяризації книги серед киян.
Це має гарантувати, що будь-який приватний орендар не буде використовувати непередбаченим чином приміщення. Необхідно, зокрема, зафіксувати параметри представленості вітчизняної та класичної зарубіжної літератури в асортименті магазину, щоб він не перетворився на ще одну пересічну книжкову крамницю, також - обладнати в ній спеціальне приміщення та регулярно його вільно і безкоштовно використовувати для літературних презентацій та інших культурних заходів, і т.п.
Для контролю за виконанням угоди створити Опікунську раду книгарні, куди увійдуть представники сторін, що підписали угоду.
Власне, це все для того, щоб борці за "Сяйво" (сподіваюсь, таких знайдеться достатньо) відчували, що вони жертвують свої сили ради тої мети, яка гарантовано принесе користь київській громаді.
Більше того, є шанс дати новий поштовх розвитку "Сяйва". Ніде правди діти - багато любителів книг нарікають, що останні роки книгарня дещо їх розчаровує, щодо асортименту та того місця, яке вона займає серед культурних подій столиці.
Якщо ж - будемо сподіватися - громада переможе, то з'явиться потужний стимул реформувати "Сяйво" якнайкращим чином. Власне, приклади такого успішного хазяйнування киян демонструє нам Пейзажна алея - де на місці банальних гаражів, поряд з якими кияни боролися з рейдерами, створено дуже оригінальний дитячий скверик. Громада може бути не тільки суворим захисником, а й досить ефективним власником.
Проте, вірогідно, попереду ще місяці важкої боротьби. Приєднуйтесь.
Ігор Луценко, "Збережи старий Київ"