Затопить Київ чи не затопить – ось у чому питання…

Версія для друку     Додати коментар

12.02.2010  13:03 __ Наталія Шевченко

Глобальні проблеми - локальні наслідки

Три найсильніших паводки у Карпатах за останні 20 років, різкі перепади температур, потужні буревії та снігові замети - ось невеликий перелік того, що доводиться в останні роки переживати мешканцям нашої країни. Невже цей список має доповнити ще одна страшна подія - паводок у Києві?

Рівень води у річка як все у природі змінюється циклічно відповідно до сезону. Якщо влітку маленькі річки пересихають, а великі міліють, то взимку вони замерзають - це знає навіть школяр. У той же час, навесні ріки стають повноводними та розливаються відповідно до своїх масштабів.

Люди здавна знали таку властивість водних потоків та використовували її у своїх цілях. Ні для кого не секрет, що Древня Єгипетська цивілізація існувала саме завдяки розливам Нілу (від Нілу вона й загинула).

Території, які регулярно заливаються річкою, називаються заплавами або заплавними луками. Заплави - це суцільний вибух біорізноманіття. Хочете подивитись добру частину рослин, що занесені до Червоної книги України - вам якраз по-дорозі.

Усім завзятим рибалкам добре відомо, що у очереті біля берегу нереститься риба. Саме знищення заплавних лук є однією з причин зменшення рибних запасів до 1% від їхньої кількості на початку ХХ ст. А про значення заплав для водоплавних птахів годі й казати.

Враховуючи цю важливу властивість у Водному кодексі прописали так звані прибережно-захисні смуги, площа яких складає від 100 до 25 м відповідно до розмірів водойм.

Це звичайно прекрасно, що законодавці не забули про водні артерії. Однак, що робити, якщо заплава такої річки як Дніпро складає 7,5 км? Відповідно, можна уявити, на що спроможний наш Славута за сприятливих для повені погодних умов.

Будувати чи не будувати

Здавана Київ споруджувався на схилах правого берегу Дніпра. Ви можете заперечити, що Поділ розташований у низині. Проте, під час розмов про історію Києва, треба враховувати те, що русло Дніпра дуже видозмінилось з часів Київської Русі. Це відбувалось переважно через людський фактор.

Наприклад, для поліпшення пароплавства, було розрито Почайнинську косу, яка відділяла Поділ від головної річки. Проте, це не означає, що Поділ не заливало - заливало, при чому в різні роки з різною інтенсивністю. Однак, вчені заявляють, що наразі Дніпро більш активно підмиває лівий берег, відходячи від правого.

Мало хто знає, але на початку 20-го сторіччя сучасне лівобережжя не належало навіть Київській губернії. Натомість, лівий берег Дніпра був територіально Чернігівщиною. Хоча ще з  минулого сторіччя лівобережжя використовували як курортну зону, де відпочивали столичні буржуа.

Однак, остаточно забудовувати лівий берег Дніпра почали вже за Радянської влади. Принципово знати, що так званий мікрорайон Стара Дарниця спочатку будували за 3 - 5 кілометрів від Дніпра. Тобто люди розуміли силу річки й не хотіли з нею жартувати. Тим паче, відносно недавно (Дарниця почала будуватись у 1956 році), у 1933 році в Києві стався паводок.

За словами голови товариства меліораторів та водогосподарників Київської області Анатолія Семенченка, у той час вода піднялась десь на 3 м.

Нова  епоха - старі  проблеми

Із будівництвом Київської ГЕС та введенням її в експлуатацію у 1968 змінився гідрологічний режим Дніпра та навіть вигляд його русла. Попри це, за словам Семенченка, у в Києві було аж два паводки: у 1969 та 1979 роках.

Старожили згадують як у 1969 році Дніпром пливли маленькі дачні будиночки.

"Я пам'ятаю, ми тоді тільки побудували дачу на Осокорках, а навесні її вже змило. Я жила на Куренівці. До нас вода не дійшла, але на сучасній Оболоні повінь доходила аж до теперішньої вулиці Лугової. Ми ще ходили дивитись як там затопило. До будівництва житлового масиву Оболонські луки були прекрасними - соковита трава, озера. Ми з чоловіком на велосипедах їздили туди", - згадує киянка Тетяна Бутейко.

За словами Семенченка, у 1969 році розлились Десна та малі річки, такі як Ірпінь. Однак, тоді було де розгулятись воді - не було такої забудови. Затопило в той час також весь лівий берег і замиті зараз луки правобережжя та лівобережжя під Києвом.

Характерно, що у газеті "Вечірній Київ" за 1969 рік я не знайшла жодного повідомлення про цей паводок. Семенченко пояснює це цензурою у пресі - тоді могли боятись паніки народу. Але як можна мовчати, коли вздовж Дніпра пливуть дахи будинків?

У 1979 році стався другий прецедент паводку за наявності гідроакумулюючих споруд. Тоді розлилась Десна, яка підтопила села Вишеньки, Гнідин і добряче пройшлась по Бориспільському району.

Розповідають, що пливли сінокоси, господарські будівлі. Ви спитаєте, а як же ГЕС? Гідроелектростанція зробила можливим трошки контролювати процес накопичення води. Оскільки найстрашніше під час формування паводку - це піки, коли води декількох річок (у нашому випадку Десни, Дніпра та Прип'яті) зливаються одночасно, утворюючи сильні потоки води.

Так от, зараз Київська дамба може скошувати ці піки. Однак, як ми побачили, останні паводки були переважно по Десні, яка незарегульована. Її водозбір проходить по Росії й Білорусі. Оскільки це більш північні регіони - то й, відповідно, сніжної маси накопичується достатньо.

Мої друзі з Білорусі розповідали такі забуті вже для нас зимові реалії, коли доводилось викопувати машину з-під снігу й власноруч розгрібати вулиці, бо можна провалитись з головою. При чому, це не спогади минулих літ, а події цьогорічної зими. Отже, поживитись Десні буде з чого.

Ще один аргумент не на користь захисних властивостей ГЕС. За словами заступника Національного екологічного центру Олексія Василюка, в світлі вже трохи призабутої трагедії - Чорнобильської аварії, Київське море стало могильником радіоактивного мулу. Уся ця радіоактивна маса тільки тому зберігається на дні водосховища, що у ньому підтримується стабільна глибина та немає течії. Відповідно, накопичуватись воді у Київському морі ніхто не дозволить, інакше станеться ще більш жахлива трагедія.

Подивімось на сучасний стан речей у столиці. Від колишніх соковитих лук за Києвом та на території сучасного міста майже нічого не залишилось. Варварська забудова йде з обох боків. Знищили луки Конча-Заспи, замивають залишки на Жуковому острові. Зі сторони лівого берега теж не краще. Позняківські луки в межах Києва та заплавні землі біля сіл Вишеньки та Гнідин перетворюються на суцільний гідронамив. Такого не було навіть у 1979 році, коли був останній масштабний паводок.

За словами Семенченка, цього року паводок можливий так само по Десні. Чого ж чекати цього разу?

Щоб відповісти на це, треба знов повернутись назад у часі. У 1979 році було підтоплено в основному заплавні луки на південь від Києва. Район Оболонь, намитий на 5,5 м, не було зачеплено. Це підтверджує киянин Микола Шевченко, що проживає тут з 1978 року: "Можливо, Дніпро й заливав затоку Верблюд, але тоді наш район був мало розбудований і вода до нас не доходила".

Менше пощастило мешканцям Русанівки - першого намивного лівобережного району Києва. Олександр Міхньов (мешкає на Русановці з 1966 року) згадує, що у 1969 році не вистачило якихось 50-70 сантиметрів, щоб залити район. Проте, у 1979 році паводок був меншим - залило лише підземні переходи, що ведуть на Березняки. Тоді з ситуації вийшли просто - завалили виходи до Русанівського каналу мішками з піском.

Що робити киянам? Невже треба закуповувати плавальні костюми? На жаль, за сучасної хаотичної і неконтрольованої забудови дніпровських лук довкола столиці, гарантувати сухої весни для мешканців столиці не можна.

Як пояснив Василюк, середня висота намивів для котеджів біля річки складає 6-8 м. Загальна площа намитих ділянок до цього часу вже наближається до 1000 га. Ширина заплави в районі міста Києва і "Конча-Заспи", зокрема, складає 7,5 км.

На ділянці між селами Козин і Гнідин, завдяки гідронамивним ділянкам, заплава Дніпра звужена максимально  і лишається тільки власне русло річки (750 м). Таким чином, в цій частині простір для нормального розливу паводкових вод звужений вдесятеро. Через це прохід "великої" води буде неможливим. Водні маси накопичуватимуться аж поки не знайдуть вихід. Саме в межах міста Києва рівень води через це може піднятись до 8 м. Це -  мінімум, потрібний для того, щоб вода "перелилась" через намивні ділянки.

Отже, мешканці котеджів по обидва боки Дніпра вже зараз можуть евакуюватись. А через їхню підмочену діяльність жителі усіх намивних районів Києва теж можуть збирати чемодани.

Хтось може сказати, що це лише теорія, яка не підтвердиться практико. Будемо сподіватись, що це так. Однак, нахабне нехтування усіма законами природи ще ніколи до добра не доводило. Тим паче, коли маєш справу з такою потужною стихією як вода.