Паркан для мера. Репортаж з суботньої битви за Прорізну

Версія для друку     Додати коментар

25.01.2010  11:54 __ Ігор Луценко

Морозного, сонячного ранку на найкрасивішій вулиці Києва Прорізній борсалось декілька тіл. Тіла вчепилися одне одному в шиї, руки, ноги, але лють розтрачується марно - тулуби ледве рухаються у важкому одязі, що його вдягнули учасники на морозну погоду. До того ж під ногами на тротуарі немає опори, лише суцільна крига повсюдної ковзанки імені Черновецького.

Мета боротьби - перетягування канату, роль якого виконує маленький сріблястий паралелепіпед - фотоапарат кореспондентки Марії Лебедєвої. Давно вже помічено, що не так бісять усіляких негідників їх противники, громадські активісти, як прості журналісти, чия робота - документувати протистояння.

Морозний ранок на Прорізній ще раз дав емпіричне підтвердження цієї тези. Серед людини з бензопилкою, яка з власної волі зрізала незаконно встановлений паркан, і людини  з фотоапаратом, яка в стороні все це знімала за редакційним завданням, хазяїн паркану вибрав у якості об'єкту для нападу вибрав фотографа.

Фото Тімура Ібраімова

Таким забудовницьким хуліганством успішно розпочалася акція громадського протесту проти знищення скверу в самому центрі міста. Ця проблемна "точка" - дитя двох київських влад, омельченковської та черновецької, оскільки боротьба за сквер триває вже сьомий рік. До польових маневрів забудовник, ООО з романтичною назвою "Парус", вдався лише з приходом у столицю аномальних морозів - почав ставити паркан по периметру скверу.

На ділянці за адресою Прорізна, 5, хочуть побудувати ресторан, а також мова йде про багатоповерховий паркінг. Утім, це все поки що здогадки - ні проекту будівництва, ні дозволу на початок будівельних робіт, ні інших дозвільних паперів активісти і місцеві жителі ще не отримали. Про плани горе-бізнесменів можна лише здогадуватися, виходячи з тих проектів, які пропонувалися на містобудівній раді - власне, звідти інформація про ресторан з паркінгом.

Місцеві жителі, а також активісти містозахисного руху вважають, що доцільніше на цьому клаптику мати як мінімум велику клумбу з трояндами, або й щось посерйозніше - пам'ятник чи скульптурну інсталяцію. Словом, це місце призначено для краси і належати місту, а не бути віддане для чергової "наливайки". Чого-чого, а харчових закладів навколо повно, на відміну від зелені. 

Отож, і зчепилися  з самого ранку - люди проти  забудовників. У результаті, знаряддя фотографічної праці повернуто журналістці, синці та розбиті окуляри не рахуються, і на місце події прибуває наряд міліції. Учасники протистояння ідуть сточити пояснення в райвідділ міліції, що знаходиться поруч, за рогом.

Сцена друга  - народ проти паркану. На 12-30 у сквері вже людно. Якщо вранці співвідношення сил було приблизно рівним - два активіста проти двох забудовників - то тепер про перевагу останніх годі й думати. Розправитися з нелегітимним парканом прийшли декілька десятків людей.

Дерево тріщить  під натиском численних рук. Паркан розбирають на шматки і несуть туди, звідки росте корінь цього лиха - до будівлі КМДА. Великі конструкції зі збитих між собою балок, що їх волочать на собі кияни, схожі чи то на Голгофський хрест, чи то на шибеницю для мера.

Автор reDPerets.livejournal.com

Навколо бігають  оператори телеканалів і фотографи. Це той рідкісний момент, коли хтось дією каже "ні" владі, а не лише обмежується лайкою в бік київських чиновників. Через пасивність частини мешканців столиці, через зрадницьку позицію загальнонаціональних політичних сил Київ так потерпає.

Якщо провести кілометровий радіус навколо робочого стільця, на якому почиває нижня частина Черновецького, то незаконних парканів звідти вистачить, щоб засипати будівлю Київради до другого поверху. А що вже казати про сотні ділянок по всьому місту, які через хитрі оборудки пішли за безцінь у приватні руки... А земельне питання - це лише шмат того пирога, який вкрали у киян нинішні столичні керманичі, і не вдавилися...

Фото Тімура Ібраімова

Тому і кидали штахетини паркану під двері  розжирілої у свої безкарності Київради. Ради, депутатам якої, як злодій злодію, вже заздрять навіть народні обранці з парламенту.

До речі, людей, які напали на журналістку та вчинили бійку з активістами перед початком акції, хтось упізнав як співробітників однієї з впливових структур київської влади. Не дивно, якщо це виявиться правдою. Невідомо, кому належить це скромне ООО "Парус", що отримало ласий шматок землі в двох кроках од Хрещатика, але з простими фірмами такі речі не трапляються.

Перша хвиля  дощок, як німецькі штандарти на Червоній площі в 1945-му, летить під ноги охороні Київради. Скандують багатозначне "Черновецький - на паркан". Не позаздриш роботі дядьків у формі, що охороняють будівлю КМДА - істинно собача у них праця.

Доводиться ледь не щодня приймати на себе різноманітні прояви та вияви народної любові до влади. Декілька днів до того любов презентувала пару димових шашок - довелось аж трьом пожежним машинам мчати на порятунок мерського лігва.

Кинувши дошки під двері, активісти розвертаються і йдуть за новою партією. Коли вони повертаються, охоронці вже вирішують відробити свої копійки і влаштовують з ними сварку з штовханиною. Знову - міліція.

Міліція не дуже поспішає. Приїздить, коли носіїв паркану вже й слід пропав, і вимагає пояснень від... правильно, журналістів. Декілька журналістів просто в будівлі мерії надиктовують правоохоронцям свідчення.

Підсумок -  три чверті паркану зруйновано, рештки валяються під будівлею київської влади, купа нелегкої роботи у міліції і приємної - у ЗМІ, які отримали якісну картину народного гніву. Сидячи на теплих диванах, кияни скоро порадуються красивим кадрам боротьби проти свавілля влади і забудовників.

Але краса красою, а попереду - довга і нудна паперова тяганина за сквер. Через декілька годин, у підвалі будинку неподалік від Прорізної ідуть установчі збори ініціативної групи мешканців прилеглих до стражденного скверу будинків. Жителі мають намір об'єднатися і протистояти забудовнику на юридичному фронті системно та послідовно. Обговорюють, що можна було б збудувати в сквері.

На стіні приміщення - портрет Кобзаря. Ну чий же портрет більш доречний там, де так потрібне натхнення для боротьби з правду?

P.S. А слизькі тротуари, через які сутичка на Прорізній вийшла незграбною, київській владі не пробачать. Слідкуйте за новинами!

Ігор  Луценко, громадянська ініціатива "Збережи старий Київ"