Зміни до закону про столицю або Ошийник для Космоса

У китайців є таке прокляття: "щоб ти жив у цікаві часи". Свого часу кияни з успіхом "прокляли" самих себе, дозволивши Леоніду Черновецькому із його 28 відсотками очолити столичну мерію.

Перше сходження Леоніда Михайловича на мерський трон супроводжувалося сміхом і сподіваннями на швидке виправлення цього непорозуміння.

Позачергові вибори і друге пришестя "народного мера" стали мокрою рядниною навіть для найзатятіших ворогів Чернівецького. Будь-які думки про дочасне припинення повноважень "мера усіх киян" стали майже науковою фантастикою. Отже, єдиним варіантом звільнення Києва від чинного мера стали вибори чергові, які, за твердженням більшості юристів, мали б відбутися у 2010 році.

І тут новою прикрістю противників Черновецького стало рішення Конституційного Суду, згідно з яким наступні вибори мера і Київради відбудуться не раніше 2012 року. Рішення спірне і, за деякими чутками, активно пролобійоване чинним керівництвом міста. Проте воно ухвалене і  не підлягає оскарженню.

Якщо гора не йде до Магомета, пророк сам вирушить до неї. Не можеш змінити ухвалу Конституційного суду - зміни законодавство.

Так актуалізувалися давні ідеї про зміни основного закону для Києва - закону "Про столицю - місто-герой Київ". Цей нормативний акт свого часу був написаний під здавалося б вічного мера Сан Санича Омельченка.

Згідно з ним, він отримав найширше коло повноважень, які й передав Черновецькому. Одне з них - особливе право мера Києва бути одночасно всенародно обраним київським міським головою і  призначеним президентом з подання Кабміну головою Київської міської державної адміністрації.

Думка про неминучість нового закону про столицю або ж антипатія до Черновецького досягли такої критичної маси, що новий проект майже без вагань був ухвалений Верховною Радою у першому читанні.

Ухвалений він в кращих традиціях українського парламенту - не читаючи. Хто ще не знає, у найвищому законодавчому органі є певна традиція. "Старші" депутати різних скликань ніколи особливо не переймалися проблемами інших, більш приземлених, представницьких органів.

А тому в будь-якого юриста, хоч трохи знайомого з проблемами місцевого самоврядування, волосся стане дибки від перспективи впровадження запланованих у проекті закону "Про зміни до закону про столицю - місто-герой Київ" новацій.

Основне з них - ахіллесова п'ята київського мера - розподіл повноважень і введення посади голови Київської міської адміністрації, основними функціями якого стануть контроль та нагляд. Будь-яке рішення будь-якої ради Києва голова КМДА зможе зупинити і направити до суду.

Але проблема навіть не у цих надповноваженнях, а у прямому порушенні Конституції, згідно з якою функцію нагляду в нашій державі виконує лише прокуратура.

Іншим пунктом нової редакції пропонується утворити виконкоми районних рад. З одного боку, цей крок є необхідним на шляху до підвищення самостійності райрад. Адже сьогодні їх функції зводяться до фактичної легітимізації рішень райдержадміністрацій.

Але, на мій погляд, основною загрозою цієї норми стане те, що керівник виконкому обиратиметься шляхом голосування депутатами райради.

За умов пропорційної системи виборів виникає ризик, що головою ради стане представник однієї політичної сили, а головою виконкому - іншої. І постійний пошук компромісу стане єдино можливою формулою співпраці.

Крім того, існує загроза, що зменшення до простої більшості кількості голосів, необхідних для зняття голови райради, призведе до постійної ротації керівництва районів.

У проекті закону ще багато суперечливих та неоднозначних новацій. А він вже пройшов у Верховній Раді перше читання - поспіхом і показово. Мовляв, пам'ятаємо про проблеми киян, бачимо що у вас в низах коїться.

У низах, чесно кажучи, ніхто такого ентузіазму від парламентарів не чекав. Спочатку зраділи, потім прочитали проект, перелякались і буквально напросились до робочої групи.

Тут уже всі включилися: і "черновецькі", і "нашоукраїці", і "регіони" з "литвинівцями".

Блоком Черновецького керує надмета - не допустити прийняття закону до закінчення повноважень Леоніда Михайловича (що там далі, їх не дуже цікавить) або хоча б позбутися низки норм, які суттєво обмежують владу мера.

БЮТ, НСНУ, Партія регіонів та "литвинівці" намагаються зрозуміти, як одного голову КМДА можна розділити на стільки політичних сил. Представники місцевих рад і організацій "під шумок" правлять проект під побутові проблеми міста. На них ніхто особливо не зважає, бо нардепів такі дрібнички не цікавлять.

Адже у них величезна шахівниця, де Київ - як тура. Фігура важлива, але не сама по собі, а як інструмент впливу. У робочій групі переконані, що до президентських виборів ніякого остаточного голосування по закону не буде. Але кожне читання у профільному комітеті є коротким повідком для команди чинного мера.

Нині йому досить вдало вдається балансувати між усіма найвірогіднішими претендентами на посаду наступного президента, використовуючи при цьому у якості предмета торгів голоси киян. Тому навряд чи хтось з провідних сил захоче позбутися "корисного" мера столиці, довівши проект до остаточного голосування.

Залишається сподіватися, що нова редакція закону про столицю ще буде неоднократно прочитана, а новий президент поставить остаточну крапку в цьому питанні.

Леонід Ємець, депутат Печерської районної ради, "Народний Союз Наша Україна"