Дельфінарії – гуманітарна проблема людей з тяжкими наслідками для тварин

Добігає кінця другий рік відтоді, як в  Україні заборонений вилов дельфінів. На початку 2008 року відбулась зустріч  громадськості із Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, після якої, власне, і запроваджено трирічний мораторій на вилучення дельфінів в територіальних водах України.

Згодом на законодавчому рівні було заборонено і комерційне використання тварин, занесених до Червоної книги України. З того часу кількість дельфінаріїв в країні практично подвоїлася. Вони з'явились у Києві, Харкові, Дніпропетровську, до кінця року планується відкриття також у Львові і Донецьку.

Громадські природоохоронні організації розпочали кампанію проти комерційного використання дельфінів, організувавши протидію в усіх містах. Керівництво дельфінаріїв відповіло на це доволі грубими вчинками проти громадськості. Спробуємо розібратись, чому громадськість так хвилюється за дельфінів, а бізнесмени - за дельфінарії.

Усі види дельфінів, що зустрічаються на території України (афаліна, білобочка  та азовка), занесені до Червоної книги. Крім того, вони охороняються Міжнародною Червоною Книгою, Червоною книгою Чорного моря та Конвенцією про охорону китоподібних, яка ратифікована в Україні. Єдиний у фауні України вид дельфінів, що може жити у дельфінаріях, афалфна - не є глобально зникаючим видом у світі, проте саме у Чорному морі має найбільш підірвану популяцію.

Пропагуючи шкоду від дельфінів, як від конкурентів риболовного промислу, в середині 20 століття, в СРСР провадилось зумисне нищення цих тварин в Чорному морі. Подібну політику тоді підхопили і "сусіди" по промислу - Туреччина, Болгарія та Румунія.

Загалом було знищено до 3 000 000 особин дельфінів. Нинішня чорноморька популяція афаліни коливається біля 7 000 особин; білобочки - біля 1500, азовки - біля 3500. Чисельність дельфінів продовжує знижуватись і сьогодні, оскільки вони масово заплутуються у браконьєрських сітках, після чого не можуть випірнути щоб вдихнути повітря і неминуче гинуть.

У таких умовах підстави для припинення дії мораторію на відлов дельфінів, який вже за рік має вичерпатись, відсутні. Утримання тварин та їх відлов можливі лише для реабілітації, проте, всі новостворені дельфінарії є суто комерційними проектами а не реабілітаційними центрами.

Усі новостворені дельфінарії на статус реабілітаційних центрів аж ніяк не претендують. Головною причиною цьому є умови утримання морських тварин. Утримання дельфінів у таких дельфінаріях-басейнах, є прямим порушенням статей 7, 8 та 25 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження".

Згідно з ними: умови утримання тварин повинні задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби; утримання диких тварин у неволі допускається, якщо створені умови, що відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям. Що ж ми маємо у дельфінаріях?

Вміст у воді значної кількості хлору та інших антисептичних агентів  для її знезараження викликає у дельфінів ушкодження шкіри та сліпоту. Багато дельфінаріїв, і особливо новостворені, відкриті не на морському узбережжі (Київ, Харків, Дніпропетровськ; в планах - Львів, Донецьк), і тому тварини в них утримуються не у морській воді, а в штучно розведеному розчині.

У природі дельфіни протягом доби долають  до 160 км та пірнають на глибину до 200 метрів. Жоден дельфінарій не здатен забезпечити їм таку можливість. І це не говорячи про пересувні дельфінарії та ємності, в яких перевозять дельфінів. Дно дельфінаріїв не схоже на морське дно за фактурою, а морожена риба, якою годують дельфінів, не схожа на живу. Таким чином, дельфіни позбавлені можливості користуватися своїми унікальними сонарними властивостями. Крім того, сонарні хвилі відбиваються від плоских стін дельфінарія, наносячи біль дельфінам, через що вони практично не спілкуються.

Наслідки "недоліків" утримання дельфінів у неволі говорять самі за себе: в неволі афаліна живе в середньому 3-5 років, в природі - до 25-30 років. Розмноження дельфінів у неволі - велика рідкість. Низка країн світу, наприклад, Британія, Канада, Бразилія та частина штатів США заборонили дельфінарії як заклади, що не відповідають життєвим потребам дельфінів.

З іншого боку, дельфінарії є дуже прибутковим бізнесом. Вартість відвідування їх є доволі високою і може бути гідно протиставленою циркам та театрам. Цікаво, що наразі дельфінарії надають й інші послуги, етичну сторону яких важко прокоментувати. Це, наприклад, купання з дельфінами (в Київських дельфінаріях вартість послуги коливається в межах 300-800 грн), музичні концерти в дельфінарії, весілля та корпоративи з дельфінами!

Особливо прибутковими є пересувні дельфінарії, аудиторія у яких завжди "свіжа". При цьому, вартість вилову та купівлі дельфіна доволі висока і становить понад 100 000 грн (а живе він всього кілька років).

До половини виловлених дельфінів гине у неволі, а ті, що вижили, потребують щонайменше 7-8 місяців на дресирування, споживаючи щодня до 30 кг риби. Тому ставлення власників-бізнесменів до них виявляється суто в тому, що дельфіни повинні відпрацювати ті гроші, які в них вклали. А вклали таки дійсно відчутну суму.

Важко заперечити радість дітей від спілкування із дельфіном, хоча сама ефективність дельфінотерапії легко піддається критиці. Достатньо зауважити хоча б те, що дельфінотерапія рекомендується при хворобах (наприклад, ДЦП), які є невиліковними.

Багато спеціалістів-медиків заперечують ефективність дельфінотерапії, якщо процедури відбуваються поза морською водою, де тварини почувають себе комфортно. У світі існують соціальні рухи серед медиків за заборону дельфінотерапії, як профанації медицини. При цьому, дельфінотерапія передбачає провідну участь у лікуванні психотерапевтів, які в штаті більшості дельфінаріїв взагалі відсутні.

5 жовтня 2009 р. проходив круглий стіл, присвячений проблематиці утримання дельфінів у неволі. Громадські природоохоронні організації приурочили захід до всесвітного Дня захисту тварин, що відмічався напередодні, 4 жовтня. До участі у круглому столі було запрошене і Мінприроди України, яке в останній момент відмовилося відвідати захід.

Тому учасниками круглого столу стали журналісти та власне учасники кампанії на захист дельфінів, в основі якої лежать активісти студентських Дружин охорони природи (ДОП) різних міст.

Аналізуючи інформацію отриману від організацій-учасників Кампанії проти комерційного використання дельфінів, доводиться засвідчити, що природоохоронцям здійснюється активна протидія. Більшість дельфінаріїв є мережами і кожен з їх директорів очолює кілька закладів у різних містах. Плани побудови дельфінаріїв ретельно приховуються. Коментарі, мабуть - зайві.

У Харкові, шляхом хакерської атаки, захоплено інтернет-сайт інформації про негативні сторони утримання дельфінів у неволі та перероблено його на комерційний ресурс протилежного змісту. У пресі та інтернеті публікуються матеріали з критикою природоохоронців та похвалами в адресу дульфінаріїв.

Найбільшим  прецедентом боротьби з активістами Кампанії став напад невідомих на учасників інформаційної акції, яка проходила на відкритті київського дельфінарію "НЕМО". Серед нападників був і чоловік, що представився директором дельфінарію, після чого накинувся на студентів, наносячи їм удари по голові, животу і ногам.

Інші нападники намагались шматувати плакати та відбирати фототехніку у журналістів, що фіксували напад. "Директор" погрожував природоохоронцям фізичною розправою та тілесними ушкодженнями. Присутня на акції міліція протягом нападу робила вигляд що нічого не бачить.

Значна частина нападу зафіксована самими учасниками акції на відео і оприлюднена в інтернеті. Після прибуття наряду "Беркуту", невідомі на чолі з "директором" розбіглись і нікого вже не вдалось знайти. Після цього, кілька активістів звернулись до органів МВС з заявами про напад та побиття. Проте минає третій тиждень, як з боку МВС відсутня реакція на заяви. Авторів заяв досі навіть не викликали до слідчого.

Захисники дельфінів переконані, що бездіяльність міліції не випадкова і звернулись з відповідною скаргою про бездіяльність особисто до Міністра внутрішніх справ Юрія Луценка.

Починаючи з 2008 року діє трирічний мораторій на вилов дельфінів в Україні; починаючи з 2005 року згідно з конвенцією СІТЕС (Вашингтонська конвенція) в Росії заборонена міжнародна торгівля цими тваринами. То звідки беруться тварини у дельфінаріях, які "плодяться" протягом останніх 2 років, як гриби, по всій території України? Чому держава не зупиняє цей вкрай прибутковий, проте незаконний бізнес?

Утримання зникаючих тварин у неволі, використання їх у розвагах та заробляння на них грошей - гуманітарна проблема, яка має тяжкі наслідки для диких тварин, яка підриває їх популяції у природі і ставить їх на межу вимирання.

Аналогічну ситуацію маємо і з організацією платних полювань на зубрів та ведмедів; державними та приватними мисливськими господарствами, продажем шкір та трофеїв із зникаючих тварин; вилов в якості харчових продуктів осетрових та інших рідкісних риб та багато іншого.

Остаточно вирішити такі проблеми важко шляхом штрафів та локальних покарань. Подолати соціальний недуг бездумного ставлення до природи можна лише свідомим громадським засудженням невиправданої експлуатації диких тварин та відмовою від цього. А те, на що зникає попит швидко покидає ринок. Проте зруйнувати такий ринок можуть лише маси, які відмовляться від нього.

Проблема охорони та використання дельфінів  і роль в ній державних природоохоронних органів залишає значно більше питань, ніж відповідей. Проте мета громадської кампанії на захист дельфінів окреслена дуже чітко. У жодному разі не можна вимагати негайного повернення дельфінів, що вже утримується у дельфінаріях, до природного середовища.

Це призвело б до їх неминучої загибелі. Мета - поступове закриття комерційних дельфінаріїв через неприпущення поповнення їх новими тваринами.  

Олексій Василюк, заступник голови Національного екологічного центру України