Правда вiд Куликова: по iншу сторону паркану

Останніми днями мене переслідує таке собі дежа-вю. Читаючи  написані під копірку статті в  друкованих та мережевих ЗМІ стосовно подій навколо незаконного будівництва  на київський вулиці, названій на честь  великого письменника - Олеся  Гончара, весь час пригадую іншого великого - Джорджа Оруелла.  

Оруелл у "Скотному  дворі", так само як і Гончар в "Соборі"  діагностував вічні хвороби принаймні частини людства - жадобу до грошей, возведення в абсолют аморалізм, принципову безпринципність, агресивну ненависть до людей, цинічне ставлення до закону та куплених слуг його. 

І справа навіть не в тому, що автор одного матеріалу, розтиражованого вітчизняними ЗМІ, забув про елементарну  людську порядність, абеткові приписи  щодо професійної журналістської етики, елементарної поваги до опонента та до іншої точки зору. 

Справа насправді в тому, що бої навколо незаконної забудови в центрі Києва демонструють  політичний, правовий, світоглядний, моральний  колапс, який переживає сучасна держави  Україна. 

Тільки в нашій державі можлива ситуація, коли незаконну забудову, яка руйнує історичну частину тисячолітнього міста, називають розвитком його інфраструктури.

Тільки в нашій  державі можлива ситуація, коли мешканців, які намагаються захищати свої права називають "гопниками".

Тільки в нашій  державі можлива ситуація, коли яскравих представників криміналітету, "биків", називають представниками політичної партії з гордою назвою "МУ-МУ". Перепрошую, "Молода Україна". 

Насправді ж в Києві впродовж останніх років іде справжня громадянська війна. Війна поміж жителями столиці та тими забудовниками, які наймають професійних вуличних бандитів, які безкарно б'ють, калічать та вбивають киян. Просто за те, що вони, кияни, люблять своє місто і хочуть жити в ньому згідно з Законом.

Хронологія битви навколо ласого шматка столичної землі є такою. 

15 липня 2004 року Київська міська рада ухвалила рішення про надання земельної ділянки за адресою вул. Гончара 17-23 для "будівництва житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркингом". 

За три роки, а саме 21 червня 2007 року забудовники сфальсифікували матеріали громадських слухань, в яких нібито взяли участь 106 осіб, мешканців району забудови. Збори нібито ухвалили "погодити будівництво вищевказаного об'єкта за умови дотримання норм та правил забудови у м. Києві, позитивного висновку Київської державної будівельно-інвестиційної експертизи". Забудовник був зобов'язаний ДО початку будівництва провести технічне обстеження прилеглих будинків та отримати висновки щодо впливу об'єкта будівництва на існуючі будівлі". 

Але, як з'ясувалося, ці слухання були нелегітимними, оскільки на них мешканці прилеглих до будівництва  будинків не були присутні. Мабуть їх просто забули запросити. Ніякого голосування на цих "зборах" щодо згоди мешканців на будівництво не відбувалося.  

13 листопада  2008 року Державна служба з питань національної культурної спадщини  спрямувала припис на адресу  ТОВ "Будівельно-івестиційна група" з вимогою негайного припинення  будь-яких будівельних та земляних робіт" по вул. Гончара 17-23 

10 грудня Шевченківський  районний суд м. Києва, розглянувши  заяву 5-ти громадян заборонив  ТОВ "Інвестиційно-будівельна група"  проводити вишукувальні, проектні  та будівельні роботи на земельній  ділянці за адресою вул. Гончара  17-23.

Заборона на проведення будівельних робіт діє  до сьогодні. 

2 лютого 2009 року відбулися ще одні громадські слухання, присвячені проблемі забудови  за вказаною адресою. Участь у них взяли 310 осіб. Збори, зокрема,  ухвалили: "категорично заперечити  можливість будь-якого будівництва за адресою вул. Гончара 17-23 і надати вказаній ділянці статус зеленої зони загального користування і внести відповідні зміни до генерального плану м. Києва".

Збори громадян також звернулися до генерального директора ЮНЕСКО з проханням порушити перед керівництвом України питання щодо збереження історичної спадщини, що знаходиться під захистом ЮНЕСКО, а саме заповідника "Стародавній Київ" та розслідування фактів порушення законодавства щодо охорони культурної спадщини".

19 лютого відділ Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві відкрив виконавче провадження по ухвалі Шевченківського районного суду щодо заборони забудови по вул. Гончара 17-23. Державний виконавець надіслав відповідну письмову заборону проводити будь-які роботи ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" за вказаною адресою.

Оскільки рішення суду ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" виконане не було, на це ТОВ було накладено штраф. 

1 березня Міністерство  внутрішніх справ встановило, що зайняття проїзної частини огорожею будівельного майданчика погіршило транспортну ситуацію в даному районі і спрямувало листа до Київської міської державної адміністрації щодо необхідності скасування дозволу на проведення будівельних робіт, демонтажу тимчасової огорожі та відновлення двостороннього руху на даній ділянці по вул. Гончара. 

15 квітня Окружний  адміністративний суд м. Києва залишив без розгляду позов ТОВ "Будівельно-інвестиційна група" з вимогою визнання протиправними дії виконавчої служби Шевченківського управління юстиції в м. Києві. 

2 травня Прокуратура  м. Києва внесла протест на  п. 65 рішення Київської міської  ради "про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" від 15.07.2004 р. № 419/1829, яким ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" було виділено ділянку 0,32 га для будівництва житлового комплексу по вул. Гончара 17-23. 

2 червня Прокуратура  м. Києва винесла припис про усунення порушень містобудівного законодавства" який вимагав призупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт за вказаною адресою. 

6 червня Державна служба з питань національної  культурної спадщини спрямувала  повторний припис на адресу ТОВ "Будівельно-івестиційна група" з вимогою провести обов'язкові археологічні дослідження території, відведеної під будівництво та отримати у встановленому Законом порядку дозвіл на проведення земляних робіт за вказаною адресою.

12 червня 2009 року Головне управління охорони культурної спадщини КМДА за дорученням Київської міської державної адміністрації призупинило дію погодження проектної документації будівництва по вул. Гончара 17-23 до відповідного рішення центрального органу охорони культурної спадщини. 

Після багатомісячних безплідних переговорів з представниками забудовника, ініціативна група мешканців мікрорайону вирішила 14 липня демонтувати паркан навколо будівництва.

З метою захисту законних прав громадян, недопущення актів насильства щодо них я виконав мій громадянський обов'язок - встав на їх захист, так само як неодноразово робив перед тим в інших районах міста, захищаючи конституційні права громадян.

Охорона незаконного будівництва, брутально порушуючи громадський порядок, застосувала проти мешканців мікрорайону фізичну силу, згодом - сльозогінний газ. Завдяки втручанню присутніх співробітників МВС конфлікт було локалізовано.  

Наступного дня  з метою перешкоджання демонтажу паркану, представники забудовника  завели на територію будівництва групу молодиків загальною кількістю до 50 осіб, озброєних металевими прутами. Зброєю травматичної дії та газовими балончиками. В результаті сутички постраждала, зокрема, журналістка ТРК "Сіті". Зусиллям загону "Беркут" вони були доправлені до районного відділку внутрішніх справ з метою встановлення їх осіб, законності володіння зброєю, перевірки на можливу причетність до кримінальних та/або адміністративних правопорушень.  

15 липня Державна служба з питань національної  культурної спадщини поінформувала, що вона не надавала дозволів на проведення будівельних земляних робіт, погоджень документів із землеустрою щодо відведення означеної земельної ділянки. 

16 липня 2009 року  прокуратура м. Києва винесла  припис про призупинення дозволу  на виконання будівельних робіт за вказаною адресою.  

Усе це забудовник та найняті ним "журналісти" кваліфікують як рейдерську атаку депутата Куликова з метою захоплення чужої власності.

Насправді ж говорити, писати, кричати треба про те, що: ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" всупереч діючому законодавству розпочало будівництво в охоронній зоні ансамблю споруд Софійського собору та території пам'ятки археології національного значення - "Культурний шар міста Ярослава", будівництво проводилося всупереч ясно висловленій волі мешканців прилеглих будинків, без погодження з ними, ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" не було виконано жодного судового рішення, жодного припису прокуратури м. Києва, жодного припису інших органів державного управління.

Тепер надамо слово  авторитету європейського рівня - Ользі Самойленко, головному архітекторові "Софії Київської", пам'ятника культурної спадщини, що знаходиться під егідою ЮНЕСКО. Вивчивши ситуацію навколо забудови "буферної зони" навколо Софії, а вул. Гончара в цій частині знаходиться саме в межах цієї зони, комісія ЮНЕСКО констатувала:

"Беручи до уваги  ризики, вказані для визначення універсальних  цінностей та цілісності об'єкту, делегація  заявляє Комітету Всесвітньої спадщини, що цей об'єкт можна вважати потенційно включеним до списку об'єктів Всесвітньої спадщини, що знаходяться під загрозою, якщо рекомендовані заходи не будуть здійснені". От і все.  

Сказати просто, забудовникам на Гончара 17-23 плювати  на ЮНЕСКО. Плювати на Україну. Плювати  на киян. Плювати на Софію, яка належить навіть не нам, а нашим предкам, які будували її та нашим нащадкам, які передаватимуть цю святиню надалі - з покоління в покоління.

Борис Олійник, Герой України, академік Національної Академії наук, голова Українського фонду культури: "Спочатку беруть у зашморг Собор, а потім забудовують охоронну зону довкола нього і святиня зникає за безликими хмарочосами, знищуючи національні цінності".

Я міг би навести  десятки подібних цитат. Усі вони, в той чи інший спосіб, констатують очевидне: в Києві йде війна. Війна на знищення нашого міста. Війна на знищення його культурної спадщини. Війна на знищення нашої Віри. Це - війна громадянська! 

У цій війні  у нас немає вибору - ми переможемо!  

Кирило Куликов, народний депутат НУ-НС