Гроші не пахнуть. Особливо коли вони смердять

Версія для друку     Додати коментар

27.04.2009  18:04 __ Остап Семерак

Здавалось би, поведінкою нинішньої міської влади Києва нікого вже не здивуєш. Але нові й нові факти, які проливають світло на деякі "особливості діяльності" мера та його команди, продовжують вражати і навіть, без перебільшення, шокують.  
 
Прикриваючись дикими епатажними витівками та нудною словесною патокою, цинічні ділки з монументальної будівлі на Хрещатику гребуть усе, що погано лежить (і що добре лежить - теж). З ретельністю, гідною кращого застосування, підмітається все до копієчки. При цьому виявляється фантастична, як кажуть у народі, просто космічна винахідливість!

У поле зору "хазяйського" ока потрапляють не лише "золота" столична земля та комунальні підприємства, але й гаманці простих городян і навіть... дитячі малюнки та мистецькі вироби. Ну хто б міг додуматися, що на цьому можна заробити? Але ж додумалися... 

У лютому - березні цього року Головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації організувало у школах столиці благодійні виставки-ярмарки. Учням розповіли, що гроші, зібрані від продажу виробів, виготовлених їхніми руками, будуть використані для допомоги дітям-інвалідам, які перебувають у спеціалізованих закладах Київської області. Ясна річ, школярі постаралися, та й батьки їм, звісно, допомагали - справа ж бо свята. 

Але до інтернатів Київщини виручені кошти так і не дійшли... Важко сказати, скільки було тих грошей - знаю лише достеменно, що клас, батьківський комітет якого звернувся до мене, заробив на ярмарку 1800 гривень. Помноживши це число на середню кількість класів у київській школі, а потім - на кількість шкіл у місті (а їх понад 500), можна вирахувати можливий порядок суми спільного виторгу.  
 
Тим часом, у відповідь на моє депутатське звернення Головуправління освіти і науки КМДА повідомило, що до міського бюджету від шкільних ярмарків надійшло аж... 32,7 тисячі гривеь (!). За інформацією прокуратури Києва, ці гроші потрапили на рахунок Київського міського центру з нарахування та здійснення соціальних виплат. Тобто, для подачок "улюбленим бабусям" пана Черновецького...  
 
Куди поділася різниця між реальною сумою виторгу і тими крихтами, які дійшли до міської скарбниці, можна лише здогадуватися. А от з'ясувати цього, мабуть, не зможе ніхто - принаймні, прокуратура міста, яка розбиралася в ситуації за дорученням Генеральної прокуратури, "підстав для вжиття заходів прокурорського реагування" не виявила.

Як зазначається у відповіді прокуратури на моє звернення, "Головним управлінням освіти і науки КМДА наказ про обов'язкове проведення школами виставок-ярмарків не видавався, зазначені акції є добровільні, проводяться за згодою батьків, дітей та педагогічного колективу"...  

Важко уявити, щоб педагогічні колективи ризикнули не підтримати ініціативу начальства, хай навіть і висловлену усно, а школярі могли не послухатися вчителів...  

Отже, всі кінці, як завжди, у воду. Чи радше, в болотяну каламуть, яка подекуди давно витіснила те, що в людей називається совістю.

Сумно, коли деградація сягає такого ступеня, що в душах людських не залишається нічого святого. Гидко, коли дорослі дядьки наживаються на щирості й довірі дитини. Страшно, коли такі дядьки мають у руках владу.  
 
І буде більш ніж дивно, якщо ця влада на наступних (чи, дасть Бог, дострокових) виборах знову опиниться в тих же руках...