Примусова благодійність та блюзнірська статистика

Мою хвору діабетом дружину за направленням лікаря районної поліклініки 12 січня довелося госпіталізувати в центр ендокринології, що знаходиться в місті Києві за адресою вулиця Рейтарська 22.

Знаючи, що Конституція України вже давно "не відповідає дійсності" і за надання медичних послуг все одно доводиться платити, вона взяла з собою аж шістсот гривень.

Але те, що відбулося в прийомному відділені, інакше як шоком назвати не можна. Дружині повідомили, що за розпорядженням "мера всіх киян" Леоніда Михайловича Черновецького, за госпіталізацію вона, як киянка, повинна сплатити всього одну тисячу чотириста гривень, що дорівнює двом її пенсіям.

Віддавши всі гроші, що у неї були, їй довелося чекати поки привезуть ще гроші, яких не вистачало до суми вигаданої мером.

Коли про це дізнався я, то згадав, що скрізь в Києві рекламують таку службу, як "CALL - центр", куди можна скаржитися про будь-які порушення. Зателефонувавши за телефоном 0-51, я намагався пояснити, що мер, хоча він і розумний, і багатий, і любить бабусь, і співає, все одно не має права порушувати Конституцію України.

А після того, як я отримав відписку на своє звернення, то замислився, чому в назві центру слово "кал" пишеться латиною? В цьому бюрократичному творінні мені повідомили, що зараз в Україні здирництво називають благодійністю. Також мене образила подяка "за довіру, висловлену Київській міській владі" у вирішенні мого питання та підтримку.

Така дурниця! Я їх ніколи не підтримував. І чому вони вирішили, що я їм довіряю? І зовсім не зрозуміло, як же було вирішена моя проблема? Чи  моє звернення буде використано для звіту, про допомогу киянам?

Я працюючий інвалід. Скільки мені залишилося жити, тільки Бог знає. Мене хвилює питання: як вижити моїй дружині коли мене не стане, а "мер всіх киян" ( не дай Боже) залишиться на своєму місці?

Для того, щоб мати можливість оцінити блюзнірство наших бюрократів, надсилаю цю відписку.

Віктор Дітковський