Посібник по культивації бідних

Версія для друку     Додати коментар

28.11.2008  10:28 __ Олексій Гашинський

Фото з сайту КМДА

Посібник складається з двох частин, теоретичної та практичної, і буде корисним для всіх - болючим (бо колюча правда) для бідних і сумно-смішним (бо абсурд нашого сьогодення) для багатих.

Психологія бідності - теорія (велика частина, бо в ній головне)

Поділ людей на бідних і багатих існував завжди, але повна формалізація бідних як окремого соціального класу в Україні відбулася після смерті абсолютно патерналістської держави, яка 70 років створювала клас бідних плекаючи у пролетаріату, єдиного привілейованого класу, ненависть до буржуазії - читай свідомого та відповідального, багатого та вільного способу життя.

Всередині ідеології бідності, як посткомуністичної ідеології, немає жодного іншого соціального розшарування - пролетаріат, куркулі, інтелігенція, буржуазія, "білі комірці" і таке інше - окрім таких зрозумілих для "простої людини", примітивних, категорій як "бідні" і "багаті".

"Багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе бідним і образливо сприймає віднесення себе до класу бідних, взагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", соціальний спектр для таких людей значно ширший і не вони, по великому рахунку, роблять соціальний конфлікт бідні-багаті реальністю нашого суспільного буття.

Дискурс протистояння бідні-багаті створюється самими бідними. Ознака, за якою бідні відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...". Всі решта, хто не хоче мислити себе бідними - є багаті і є ворогами.

Психологія бідних парадоксальна - і ця сукупність парадоксів, яка примудряється існувати в головах безлічі людей окреслює чіткі рамки класу "бідні". Магістральних парадоксів бідності три - парадокс влади, парадокс грошей та парадокс часу - особливе сприйняття цих трьох звичайних категорій нашого буття і робить з Вас бідного.

Бідність не в зовнішньому середовищі, а в середині людини

Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

Мабуть бідні неспроможні заявити амбіцію щодо власної відповідальності за свою долю - набагато легше передати повноваження до влади багатим, а разом з нею і всю повноту відповідальності за свою бідність.

Такий ось парадокс: людина вважає себе бідною, але взяти до рук владу над своєю долею щоби змінити своє становище вона не спроможна - вона просто переносить відповідальність за власне нікчемне існування на "багатого", з тим і живе, щасливо у бідності. Поняття "влада" і "відповідальність" є антиподами до "бідності"

Ніщо не зможе зробити багатою людину, в душі бідну, людину створену чи зроблену радянською пропагандою для бідності.

Бідність не в гаманці, а в голові

Як не дивно і не парадоксально, але наявність грошей у людини не є ознакою багатства - автору відомі безліч випадків, коли досить забезпечена людина вважає себе бідною і поводиться відповідним чином, і навпаки, коли людина мінімально забезпечена - але живе веселим життям, ефективно економить і якось крутиться, і ніколи не називає себе бідною.

Кількість грошей не є мірою бідності.

Гроші для бідного на останньому місці - набагато більше враження на нього справляють їх натуральні еквіваленти - їжа, одяг, побутові речі (це теж похідна радянщини, коли грошей було більше ніж можливостей купити щось).

Ще більше ніж їжа та речі важать для бідного елементарне людське співчуття, увага до особистої трагедії бідності, спільна ненависть до багатих. Ці почуття можна плекати у бідного через безкоштовні газети, які є апріорі більш правдивими ніж куплені за гроші.

Бідність народжується не вчора, а завтра

Плинність часу в бідності має однозначно негативне забарвлення - все що було в минулому завжди буде краще ніж те, що є зараз, а справи в майбутньому будуть ще гірші.

До негативного сприйняття динаміки часу призводить природний песимізм бідних - продовж всього життя вони акцентують свою увагу лише на негативі - не важливе підвищення з/п чи пенсії, для бідного значно сильніший психологічний вплив справляє зростання цін, не важливе здешевлення одних продуктів, завжди є те що дорожчає, і саме дорожнеча потрапляє в фокус уваги бідного.

Істинні розуміння бідними феномену часу - "все лише погіршується".

Культивація бідності - практика (коротка частина, бо все просто)

Недооцінка грошей, перекладання відповідальності за свою долю на інших та негативне бачення плину часу - ця сукупність ознак фактично і є бідністю, чудовою парадоксальною рисою особистості, не використовувати яку в політичних цілях просто гріх.

Як стати фаворитом бідних?

* Не соромся публічно проклинати багатих, навіть якщо ти багатий - ворог багатого є другом/братом бідному, ненавистю до багатих ти ллєш мед на душу бідного.

* Публічно декларуй якнайтепліше ставлення і турботу до бідних - бідний знає що десь має бути хазяїн що візьме на себе відповідальність за його важку долю.

* Якщо чимось допомагаєш бідному, допомагай краще натуральними товарами, найкраще їжею - гроші не цінні для бідного (а можливо вони у нього є але душа бідна), йдучи через шлунок ти стаєш годувальником бідного. ККД гречки в 5 разів вище її грошового еквіваленту.

* Безкоштовні газети - аксіома пропаганди для бідних. Має абсолютну ефективність - "безкоштовне" дорівнює "істину" для бідних.

* Публічно декларуй що бідних дуже багато і ти всіх-всіх їх захистиш - відчуваючи що їх більшість бідні нахабнішають і вимагають більшої опіки від господаря, а ти зі своїми деклараціями захисту тут як тут.

* Обіцяй що буде все гірше і гірше і що це зроблять твої політичні опоненти - такі заяви чудово вкладаються в світогляд бідних, ти розумієш бідних. Звичайно ж закінчуй такі апокаліптичні прогнози обіцянками турботи над всіма бідними.

І нарешті, роби все можливе, що від тебе залежить, щоби бідних ставало все більше і більше - від кількості бідних залежить твоя політична кар'єра.

Культивувати бідних можна, якщо поза своєю публічною позицією приймати такі реальні рішення, які б наближали середній клас до межі бідності - підвищуй тарифи на проїзд, тарифи на оренду приміщень для малого бізнесу, тарифи на паркування, тарифи на комунальні послуги - все що б'є по середньому класу і тягне його до бідності і від чого тобою захищені пільговими механізмами бідні. Такий шлях - запорука твого політичного успіху в майбутньому.

На завершення позитив

По спостереженням автора, бідність є радше ментальною вірусною хворобою, зараження якою відбувалося шляхом пропаганди за часи СРСР та панування пролетаріату.

Зараз, ця хвороба соціуму практично не поширюється але існує в залишках носіїв бідності (вік ризику 40+). Зараз бідність можна створювати лише адміністративними шляхами реально знижуючи матеріальний рівень існування.

Сучасна молодь має "споживацький" імунітет до вірусу бідності, що теж не є найкращим виходом. Але від найстрашнішого - бідності - рятує. Отже бідність - загроза що зменшується. Бідність нам не грозитиме, принаймні схоже на те.

PS. Прочитали цю методичку? Тепер спробуйте продивитися хоч один виступ "батька бідних" Леоніда Чернівецького, скільки риторики "багатий-бідний", скільки принижуючих (нормальну людину, для бідного ці слова - мед) узагальнень ("прості небагаті люди", "моя підтримка і захист" тощо), скільки безмежно патерналістських декларацій - і головне, скільки справжнього, неприхованого прагнення культивувати бідність і надалі.