Недільне шоу ціною у 2 гривні

Молоді люди, що демонстративно перестрибують через турнікети метро. Палаючі в темноті автопокришки перед будівлею київської мерії. 11 затриманих. Шеренги співробітників Беркуту вздовж тротуару Хрещатика. Символічна труна буржуя на табуретках. Прапори Комуністичної партії України. Анахронічні заклики до нещадної боротьби з буржуазним світом і зокрема Черновецьким.

Фото і відео дивіться тут.

Все це  - боротьба довкола двох гривень, вартості синенького жетону метро.

Недільна акція киян і громадських активістів щодо нових цін на громадський транспорт з доволі правильною постановкою питання: "Чи було обґрунтованим різке підвищення цін?" на виході перетворилося в ганебну клоунаду, відповідальність за наслідки якої на плечах і організаторів, і міліції, і персонально Черновецького.

За прикрим збігом обставин кульмінацією акції стало чергове ДТП на Хрещатику. Новенький двохмісний Мерседес, своєрідний символ буржуазії, на повній швидкості врізався в інше авто, що їхало попереду. Якраз навпроти мерії. Коли там палали покришки, і густий дим стелився на дорогу.

Фото і відео дивіться тут.

На щастя, все завершилося благополучно, буржуї вціліли.

Сама ж акція для 11 учасників закінчилися проведеною ніччю у міліцейських відділках. Ранкові газети жваво відрапортують: "Черговий міліцейський безпрєдел. Беркут розігнав 400 учасників мирної демонстрації".

А наші сусіди в Росії, потираючи руки, перетиражують саме ці слова, й обов'язково зроблять висновки: "Ось бачите, до чого призвів їхній Майдан".

А міліцейські верхи Києва ще довго і безуспішно наполягатимуть на своїй версії: 11 затриманих - це ті, хто відповіли непокорою на заклики міліції припинити незаконні дії, підпаливши купу якогось лайна в центрі міста.

Неважко передбачити, в який бік колихнеться громадська думка. Адже міліція у нас, звичайно, не ангели. "Усі поліцейські - покидьки", літерація англійською АСAB або "All Сops Are Bastards" -  це примітивне твердження від футбольних фанатів підхопили й сотні учасників громадських акцій. Особливо, коли серед останніх, як це було на недільній акції, значна кількість лівих радикалів, чия боротьба з будь-яким режимом будь-якими методами стала панацеєю.

Насправді все складніше. І за поверховими висновками, що супроводжуватимуть розгортання скандалу в ключі віктимізації затриманих і односторонньої критики дій міліції, криються нездорові тенденції, коли важливі громадські ініціативи підміняються ідеологічними сурогатами.

Дійсні громадські ініціативи і рухи, які мають місце в сучасній Україні і Києві, мали б відмежовуватися від ідеологій і ідеологем. Це не повинна бути боротьба лівих чи націоналістів, уболівання за бідних чи проти багатих.

Громадське життя, або ж громадянське суспільство уособлює тих, хто свідомо залишає в стороні великі ідеї священної боротьби за всіх поневолених у світі і відстоює маленькі прописні істини на рівні місцевої громади: "будь-який чиновник відповідальний перед людьми", "кожна людина може відстоювати свої права", "об'єднуйся з іншими і захищай свій будинок і своє подвір'я".

Підвищення цін на громадський транспорт в чотири рази до 2 гривень спричинило немало дискусій серед киян. Багато хто обурюється, що перехід на нові тарифи відбувся дуже різко. Інші стверджують, що дві гривні  - це цілком прийнятна ціна.

І найпершу громадську акцію як заклик до відкритої дискусії з владою ще в перший день введення нових тарифів тиждень тому на Хрещатику 36 організував молодий журналіст, виходець з Донеччини без жодного досвіду подібних акцій. Без музики і багать. Тоді було тільки 15 чоловік.

Задум організаторів недільної акції спочатку був конструктивним. На інтернет-форумах домовилися, що під час акції - жодних політичних заяв, жодної політичної символіки.

Більше гумору і креативу. Учасники навіть діяли під іронічною назвою "Шалені пасажири". І саме вони провели біля входу в станцію метро Хрещатик першу частину акції, увагу преси до якої пізніше "заглушили" палаючі автопокришки.

"Куди йдуть гроші від реклами в метро?", "Якою буде нова якість послуг в громадському транспорті?", "Чи обґрунтованим було підняття цін саме в 4 рази?". Ці питання мали стати головними під час акції. Саме тоді учасники символічно блокували вихід з метро, перестрибували через турнікети, а міліція благорозумно не протидіяла таким дитячим виявам непокори, хоча дії учасників мали всі ознаки адміністративного порушення.

Біля мерії, на Хрещатику 36, все вже нагадувало профанацію громадського руху. З'явилися комуністи з наметом і прапорами, принесли труну, увімкнули мікрофони і радянську музику. І звісно, автопокришки, що їх на радість натовпу хтось вирішив підпалити.

Остання серія про Джеймса Бонда видалася нудною? Ласкаво просимо під мерію!

До розгортання подій підготовилася і київська  влада. Саме в той вечір перед мерією раптом зникло освітлення, а традиційно пішохідний в неділю, Хрещатик цього разу був відкритий для руху транспорту. Черновецькому є що пояснювати.

Далі вже діяли закони натовпу, згодом -  "закони" Беркуту. Проте, в багатьох активістів, які були заскочені таким розгортанням подій, залишилося  чітке відчуття, що щось було не так.

Чи почули журналісти за викриками "бий буржуїв" раціональні тези щодо якості послуг?  Чи зрозуміла міліція, що перед ними були не так активні громадяни Києва, як купка радикалів, що дискредитують ідеї громадського руху?

І чи підвищиться якість послуг для пасажирів?

Чи визнає суд законність такого рішення?

І головне, чи збільшиться після недільних подій кількість людей, що матимуть бажання щоденно відстоювати свої інтереси перед владою?

Віталій Мороз