Чорна мітка столичному зоопарку

Колекції диких тварин, які утримуються в неволі, відомі з часів фараонів і шумерів. Однак тільки в XX столітті зоопарки перестали бути розвагою для відпочиваючої публіки. За сто років вони зробили ривок від примітивних звіринців до особливого явища на перетині культури, науки й природоохоронної справи.

У зоопарках рятують зникаючі види й знайомлять очманілих у бетонних джунглях городян зі світом природи - який тане буквально на очах. Сьогодні хороший зоопарк - візитна картка будь-якого міста й прекрасна "замануха" для туристів.

У той же час, поганий зоопарк - справжній концтабір для тварин, стрес для відвідувачів і певний індикатор того, що міська влада або бездарна й некомпетентна, або їй наплювати на свої обов'язки. Втім, як ми побачимо на прикладі столичного зоопарку, ці "достоїнства" можуть сполучатися в повному обсязі.

ТРОХИ ПРО РОЛЬ ЛІДЕРА В ІСТОРІЇ

На відміну від речового ринку, зоопарк дуже залежить від особистості керівника. Це в торгівлі все одно чим торгувати - турецькими светрами, сковорідками чи петардами. Принципи залишаються ті самі.

Керування зоопарком вимагає такого ж професійного підходу, як керування лікарнею, артилерійським полком або заводом. Чомусь нікому не спадає на думку призначати командиром військової частини випускника консерваторії, а ректором академічного інституту - голову колгоспу...

За позитивним прикладом далеко ходити не треба. Найкращий зоопарк України - в Миколаєві. При бюджеті й фінансових можливостях незрівнянно менших, ніж у Києві, він є членом Всесвітньої і Європейської асоціації Зоопарків й Акваріумів (звідки Київ безславно витурили), а його директор Володимир Топчий є експертом світового рівня, який користується безумовною повагою співробітників, закордонних колег і прихильністю місцевої влади.

Отож, згідно з статутом Всесвітньої Організації Зоопарків й Акваріумів (WAZA) в її раду можуть входити тільки люди, які мають диплом зоолога або ветеринара. Директорів зоопарків, що не мають фахової освіти у світі одиниці. Серед них -і незабутній Джеральд Даррелл, а в нас в Україні таким самородком є директор Ялтинського зоопарку Олег Зубков.

Ще одне неписане, але суворо дотримуване правило - керівник повинен вирости, сформуватися в зоопарківському середовищі -і пройти службовими сходами. Якщо хочете, він повинен "пожити" у зоопарку.

Середній строк роботи директора - 20 років. Це необхідний час для реалізації великих проектів, розведення рідкісних видів, створення успішної команди. Наприклад, у берлінському Zoo за 100 років змінилося всього 5 керівників! Директор Московського зоопарку Володимир Спіцин служить 30 років, Новосибірського - 40, той же Володимир Топчий розпочав свою кар'єру ще юннатом.

Така світова практика. Але як сказав один відомий поет: "То нехай собі як знають, божеволіють, конають - нам своє робить". І київська влада протягом багато років якраз "робить своє". Тільки ось "конають" при цьому ні в чому не винні брати менші, що коротають свій вік в бардаку з гучною назвою Київський зоопарк.

ПО ДОРОЗІ РОЗЧАРУВАНЬ

Що правда, то правда - нашому зоопарку за останні 10 років фатально не щастило з керівниками. Останнім директором з дипломом зоолога тут був А. Лєпєшков, при якому зоопарк і прийняли в Європейську Асоціацію Зоопарків й Акваріумів (EARAZA). Заради справедливості, відзначимо, що йому дісталася непогана спадщина від попередника - Володимира Сапєлкіна. Той керував близько 20 років.

Заслуги Сапєлкіна - озеленення території, будівництво Будинку приматів, Острову звірів, Павільйону птахів. Колекція зоопарку тоді поповнилася горилами, білими носорогами, слонами.

По-різному можна оцінювати "епоху Лєпєшкова" (1992-1998 р.р.), але давайте врахуємо, що йому довелося служити при трьох градоначальниках і у тяжкій економічній ситуації. Однак зоопарк не був розорений, колекція тварин - збережена. Щоправда, зоопарк втратив єдиний гуртожиток-"гостинки". Читач розуміє, що найважливіший важіль мотивації для співробітників було втрачено.

Олексій Лєпєшков був фактично знятий з посади після відмови пустити в зоопарк фірму "Країну мрій" - простіше кажучи, численні атракціони, несумісні з нормальним утриманням тварин.

І тут  починається повна нісенітниця, що триває й понині. На зміну фахівцеві аж на 8 років у зоопарк прийшов Євгеній Кирилюк - начальник керування соціального забезпечення міськадміністрації - персонаж одіозний, який навіть не намагався займатися проблемами довіреного йому господарства.

Відкритий з великою помпою Ведмежий острів було побудовано без врахування елементарних зоотехнічних вимог, експертизи і з невиправданими затратами. Менеджмент "а ля Кирилюк" відомий спорудженням величезного адмінкорпусу, вирубкою масиву зелених насаджень, засиллям торговельних точок і перетворенням зоопарку на збіговисько громохких атракціонів. "Країна мрій" перемогла світ природи!

Переустаткування залу для відвідувачів на Острові звірів на гротескну подобу "Екзотаріуму" - стало кульмінацією дилетантства й безгосподарності. У той же час, для аварійного Павільйону птахів, Слонівника (будівля 30-х років) року й Будинку приматів грошей не знайшлося. Як і для дихаючих на ладан комунальних мереж.

Криза керування спричинила кризу кадрів. Мізерна зарплата, відсутність житла для фахівців швидко знекровила команду зоопарку. Залишки "старої гвардії" ще тримали оборону, але зоопарк швидко деградував.

При цьому пан Кирилюк обожнював закордонні відрядження, де запам'ятався постійною відсутністю на конференціях і робочих заходах. У зоопарківському співтоваристві СНД давно звикли до думки, що в Києві є "зоопарк без голови".

Вінцем "творчої" діяльності Кирилюка в 2006 році стало переведення Київського зоопарку з підпорядкування міського Управління культури до Головного управління торгівлі і побуту. Тобто міська влада зрівняла зоопарк з речовим ринком.

Незаконність рішення при цьому нікого не збентежила. І не бентежить дотепер. На першому прес-брифінгу пані Берзіної і пані Кільчицької про цей нюанс повідомили мимохіть, як про факт незначний.

Пан Кирилюк вірно служив би будь-якому хазяїнові міста, однак Черновецькому людина Сан Санича прийшлася не до вподоби. Так злощасний зоопарк в 2006 р. перейшов під керівництво колишнього директора Центральної лазні Федора Ромаша.

Яким боком банщик приліпився до зоопарку? Так дуже просто. Він мав безпосереднє відношення до фірми "Країна мрій", що орендувала землю для атракціонів. За рік Федір Федорович не приступив повністю виконання своїх обов'язків через  цілковиту профнепридатність.

Здавалося б, настав час робити висновки. Однак, невтомний куратор зоопарку - відома Ірена Кільчицька посватала на цей пост людину абсолютно невідому в зоопарківських колах, але відому міським аматорам домашньої живності, а саме кішок і собак.

ЕКОЛОГ НА НАШУ ГОЛОВУ

Отже, на прес-брифінгу "Проблемні питання та перспективи розвитку Київського зоологічного парку" (подібний пихатий стиль взагалі характерний для діяльності пані Берзіної) Ірена Кільчицька представила нового гендиректора. Який же її славний трудовий шлях і  чи володіє вона необхідним досвідом для роботи на нинішній посаді. Судіть самі.

На посту керівника КП "Центр ідентифікаціі тварин" пані Берзіна встигла прославитися "війною" з власниками домашніх тварин. Точніше, з вмістом їхніх гаманців.

Вся службова активність Берзіної зводилася до примусової платної реєстрації собак з єдиною метою - передавати відомості ЖКХ для включення у квитанції на оплату рахунків за комунальні послуги пункту "тварини".

До речі, читач, а ви гарно розумієте, що таке комунальні послуги з утримання тварин? Таємниця ця велика...

Та й саме нарахування комунальних платежів за утримання тварин і понині не відповідає чинному законодавству. Про це прямо заявив головний консультант комітету Верховної Ради з питань екологічної політики Сергій Омельянець на слуханнях проекту нових правил.

Факт подібного правового свавілля підтвердив і начальник київського міського управління юстиції Дмитро Сокуренко. Проте, не без участі Берзіної тільки з 1997 по 2005 рік міська влада злупила з "собачників" орієнтовно близько 15 млн грн (виходячи з офіційно наданої "Центром ідентифікаціі тварин" цифри зареєстрованих тварин - 48 тисяч і середнього щомісячного комунального платежу з власників тварин 6 грн). Як гроші використовувалися - залишилося незрозумілим.

Адже власник диплома менеджера зовнішньоекономічної діяльності так і не змогла виконати своїі обіцянки з організації вигулів для собак. За дивним збігом обставин ці жалюгідні клаптики землі йшли під новобудови або автостоянки.

До речі, на питання особливо настирливих журналістів щодо її створення, Світлана Берзіна сміливо заявила, що давно займається природоохоронною діяльністю й в 2006 році отримала диплом за фахом "еколог".

Але постараємося бути неупередженими й подивимося на природоохоронну активність нашої героїні.

Вона є головою Всеукраїнської громадської організації "Жива планета". Наберіть в пошуку це словосполучення і ви відразу потрапите на сайт "Програми екологічного маркірування в Україні".

Якщо відкинути словесну лушпайку, то суть діяльності цих охоронців природи зводиться до наступного: платите гроші (від $100 до $2500), а ми вам на упаковку гарненький значок, що свідчить про екологічну чистоту вашого товару. Маркірування поки що добровільне.

Але знаючи пробивні таланти нашої героїні, можна припустити що це тільки поки що. І тоді знову потечуть невідомо куди гроші за мільйони симпатичних блямбочок на мільйонах упаковок. Така ось історія з екологією.

Тепер пані Березіній, яка добре проявила себе на ниві вибивання грошей на болючих для суспільства темах, її заступниками наданий - у вигляді призу - київський зоопарк напередодні 100-літнього ювілею.

Разом з відповідним фінансуванням, що зашкалює за 50 млн гривень. Щось пробило автора на піратську лексику. Якщо згадати, що колись призом називали захоплений піратською братією корабель.

Дійсно - біля керма міського зоопарку зараз якась незрозуміла людина, що проявила себе винятково на ниві видобутку грошей. Але було в часи піратства й ще одне колоритне поняття - горезвісна "чорна мітка". Її вручали засудженому до смерті.

З підходами, які проводять протягом  десятиліть міські влада через кирилюків і ромашів, поява пані Берзіної - і є та сама "чорна мітка" Київському зоопарку.

Андрій Мазур, кореспондент газети "Сегодня" для УП